Підземне царство ужгородського ресторану "Скала"

Знаходився він майже в самому центрі Ужгорода, на вулиці Собранецькій, 32 (тоді вона звалася Радянською) в старовинному підвалі, який ще за часів Австро-Угорщини належав імператору і відігравав роль складів, куди власники виноградників
звозили данину — кожну десяту бочку вина, отриману на своїй плантації.
Хто висунув ідею відкриття підземного ресторану, нині достеменно не знає ніхто. Старожили розповідають, що спочатку підвали належали харчоторгу, який зберігав там засолені овочі, а перед тим, як приймати відвідувачів на глибині 20 метрів
під землею, ці природні "холодильники" були значно розширені й надійно укріплені. У період свого розквіту, а це приблизно 1975 рік, ресторан "Скала" виглядав таким чином. Зовні відвідувачів зустрічала неонова вивіска над масивними дверима, що були оздоблені бронзовим візерунком. Через них можна було пройти до вестибюля, від якого крутими гвинтовими сходами спуститися до малої зали. Ось такою вона була: грубо обтесані кам'яні брили заміняють стіни і стелю, меблі з червоного дерева виконані в народному стилі кращими закарпатськими майстрами, а ефекту старовини додають ліхтарі-світильники.
Малу залу відділяли від великої декоративні букові та дубові балки. Там також панувала старовина: гуцульські дубові столи, лавиці й стільчики, а в кінці зали ніби вітала відвідувачів піднятою рукою хазяйка підвалу — рельєфно викладена з білого каменю фігура жінки, виконана одним із найвидатніших художників Закарпаття Федором Манайлом. У ресторані, розрахованому на 400 відвідувачів, можна було замовити безліч оригінальних закарпатських страв і закусок, до яких неодмінно подавали кращі марочні вина "Троянда Закарпаття", "Променисте", "Берегівське", "Середнянське", "Квіти полонини" та багато інших. їх же, а також закарпатські коньяки та ароматну чорну каву можна було скуштувати в наступній залі ресторану, чи так званому барі. Саме там розміщувався естрадний оркестр, під музику якого хоча б раз обов'язково танцювали ви, ваші батьки чи дідусі-бабусі.
Була у "Скалі" і четверта зала — мисливська. Вона й справді нагадувала лісову хатинку єгеря з її дерев'яними стінами, вузенькими віконцями та різноманітними трофеями на кшталт оленячих рогів та медвежих шкур на стінах, уздовж яких стояли грубі столи, а стільцями слугували пні. Особливий комфорт цій залі додавав справжній розпалений камін, перед яким лежала шкура дикого кабана. Тут пригощали делікатесами з дичини карпатських лісів.
Якщо ж хтось бажав знайти в "Скалі" усамітнене місце, міг пройти до дегустаційної зали. У ній розміщувалися величезні винні бочки, які слугували окремими кабінками на двох — чотирьох осіб. У кожній із них — дубовий стіл і лавиці, залізний кований ліхтар-світильник. Мабуть, було трохи лячно, зате чудово налаштовувало на інтимний лад.
Загалом кільце залів легендарного ресторану "Скала" простягалося на півкілометра вглиб міцної андезитової породи і займало близько 1000 квадратних метрів площі. Але проіснував ресторан не так уже й довго. У 80-х приміщення підвалу почало поступово затоплюватися ґрунтовими водами (ті, хто бував у "Скалі", згадують: під кінець її існування води було так багато, що вона постійно капала відвідувачам на голови, а на сходах навіть утворився невеличкий потічок), і оскільки зарадити ситуації ніяк не могли, ресторан довелося закрити. Кажуть, закривали "Скалу" поступово: спочатку задні зали, потім усі інші. Нині на місці легендарного ресторану знаходяться ABC і кафе "Скала". Коли кореспондент газети "Ужгород", готуючи цей матеріал, попросилася оглянути і сфотографувати те, що залишилося від приміщень ресторану, їй відмовили, відмахнувшись тим, що, мовляв, там зараз складські приміщення, куди входити заборонено, а в їх кінці звичайна бетонна стіна. Якого розміру ці приміщення та в якому вони стані, чи залишилися там бодай якісь сліди ресторану, дізнатися ми так і не змогли. Вдалося тільки оглянути невеличку залу кафе, котра, за словами його працівниці, є частиною колишньої "Скали". Одне для мене залишилося незрозумілим: з вестибюля до ресторану колись вели круті гвинтові сходи, а нині з ABC до залів кафе, вирубаних в андезитовій породі, перехід рівний. Чи можливо настільки перебудувати "Скалу", чи може я зовсім не там її шукала, адже вирубані в горі довгі підвали знаходяться майже в кожному будинку тієї частини Собранецької вулиці?
Колеги підказали ще один шлях пошуку приміщень ресторану. Розповіли, що недавно відбудований на базі колишнього ресторану "Космос" готель "Дует+" нібито викупив частину залів "Скали", де незабаром планують побудувати ресторан і дегустаційний зал. У готелі люб'язно погодилися показати підвальні приміщення "Скали", які об'єднали з підвалами колишнього "Космосу". Отже, це три різні за розміром тунелі (приблизно по 5,50 та 100 метрів), найбільший з яких оздоблений цегляною кладкою, а другий за розміром вирубаний у породі. Нам розповіли, що привести ці приміщення до належного стану, при якому в них можна було би приймати відвідувачів, важко навіть із сучасними технологіями. Для того, аби осушити підвал, де зі стелі постійно капала вода,
готель уже близько року працює над встановленням потужної і дорогої системи водовідведення та кондиціонування. Мабуть, тому, що на утримання цих підвальних приміщень доводиться витрачати чималу суму, готель і викупив лише частину залів колишньої "Скали". Хоча, погодьтеся, дещо сумнівним є той факт, що підвали "Космосу" були так ідеально підлаштовані під зали "Скали", що внаслідок злиття двох підвалів могли вийти ідеально рівні тунелі.
Отже, як це не сумно, а "Скалу" я, здається, знайти так і не змогла. Доля приміщень ресторану, гарних меблів і кам'яної фігури роботи Манайла поки залишається невідомою. Але ми продовжуватимемо шукати і просимо інформаційної допомоги в наших читачів. Приєднуйтеся до створення газети!
P.S. А ви вірите у збіги чи знаки долі? От нещодавно, коли я тільки почала працювати над цією публікацією, повз редакцію проходила група туристів, котра запитала в мого чоловіка: "Підкажіть, а до якої години "Скала" працює?". Бачили б ви їхні розчаровані обличчя, коли вони почули, що "Скала" вже років 20, як зачинена. Мабуть, таки була в тому ресторані якась своєрідна романтика, якщо люди досі постійно його згадують...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати