— У нас п'ятеро дітей, — пояснює Юдіта Каналош. - Так, ми отримуємо від держави допомогу на них, та її ледве вистачає на харчі. Тому ми охоче взялися за цей бізнес. Чоловік десь почув, що тут приймають ці плоди, отож вирішили назбирати їх у Форноському лісі. Там того добра повно. Трудилися усією сім'ю цілий день. У нас у ромському таборі нині багато жителів цим займається, бо роботу знайти непросто.
Я поцікавився, де використовують каштани. «У фармацевтичній промисловості усе це добро ой як потрібне, зауважила приймальниця Галина. — Платимо ми по одній гривні вісімдесят копійок за кілограм сировини. Гроші, як бачите, не такі великі, однак охочих заробити на збиранні цих плодів не так вже й мало. Є села на Іршавщині та Свалявщині, де їх збирають у великих кількостях. Люди нам телефонують, туди ми й самі їдемо й забираємо плоди. Привозять їх сюди у господарських сумках і жителі Воловеччини».