Усе почалося ввечері народно-музичною ходою із пл.Театральної до Ужгородського замку та Музею народної архітектури та побуту, які стали місцем дислокації більшості заходів. У коридорах замку наставили на підлозі свічки, на стінах - виставка фоторобіт, серед яких домінує людина у протигазі.
Демонстрували фільм про Лопухово (Тячівщина), який зняли німці. На фоні вирубування лісу, який є єдиним джерелом виживання, будні людей. У присутньої молоді сміх чомусь викликала говірка селян. Німці мовчали. Після цього переселилися у кімнату, де було облаштовано міні-бар (добре, що це не відділи експозицій). Тут пили пиво. І це вночі у замку, де не так давно зникли картини, які дотепер не знайдено?! Виявилося, що працівників музею примусили чергувати до 3-ї ночі.
У той час у виставковому залі сусіднього Музею народної архітектури і побуту голосно звучала українська музика оригінальних «Тріпанки» із Ужгорода та гурту «Пан Пупець» із Івано-Франківська. У сусідньому залі теж міні-бар - серед вишивок на стінах. Добре, що молодь поводилася пристойно. Хоча самі відзначили, що місце для концерту вибране не дуже, «не та акустика». Це все відбувалося у четвер.
Наступного ж дня серія повторилася. У ляльковому театрі зійшлася молодь на виставу за творами Бруно Шульца театру «Альтер» із Дрогобича. Авангардна постановка про час, якому не підвладні події. Цього дня у замку демонстрували англійською фільм румунки Катерини Кох «We are girls, but...» (про жіночі долі). Після було обговорення... і знову пиво (німці його обожнюють).
У сусідньому музеї чекали перфоменса, молодого українського автора Любка Дереша. Теж свічки, музика Гребенщикова, під яку письменник попивав мінералку. Далі публіку розважав романтичний гурт «Контрабас» із Полтави, який висловив радість, що вже вдруге в Ужгороді, та «Корал-лі» з Івано-Франківська. Бідні стіни музею!
Фест, без сумніву, річ корисна - здружив молодь із різних міст, країн, надав можливість побачити різне мистецтво, історію. Нам не завадило б берегти свою, принаймні музеї, від нічних відвідин і галасу.
