Опитували респондентів у віці від 18 до 70 років. Основним завданням було вивчення ставлення населення до демонстрації насильства і жорстокості по телебаченню, у друкованих ЗМІ.
Для 67% опитаних насильство і жорстокість - це бойовики, трилери, фільми жахів; 73% - художні фільми з використанням нецензурної, грубої, образливої лексики; 74% - телепередачі або телесюжети, які принижують людську гідність; 54% - демонстрація програм із гостросюжетними моментами, які викликають страх; 68% -ток-шоу, присвячені з'ясовуванню відносин між людьми в грубій формі. При цьому всього лише 32% відносять до цієї групи політичні новини про війну, акти терору, катастрофи іт.ін. Заданими опитування, у сім'ях із трьома і більше дітьми менш толерантне відношення до насильства і жорстокості, ніж у сім'ях, в яких немає дітей або є тільки однадитина.
Чимало прихильників свободи слова обстоюють вседозволеність у мас-медіа, а органи, що контролюють їхню продукцію щодо розпусти, жорстокості й насильства, відносять до органів цензури. Британський комітет класифікації фільмів відбирає кіно- і відеофільми залежно від віку аудиторії. Законодавством встановлений чіткий поділ мовленням: до настання 21 -ї години заборонено демонструвати інформацію, здатну зашкодити дітям. Передбачено, що ввечері батьки вдома і зможуть контролювати перегляд телепередач дітьми.
У США за часів президента Рейгана проводилася політика «лібералізації» ЗМІ, скасували чимало заборон щодо інформації. Американська громадськість помітила, що це вплинуло на зростання злочинності, особливо серед неповнолітніх, тому політика в цій галузі зазнала значних змін. Підтвердженням є випадок, коли Федеральна комісія зі зв'язку наклала на компанію «Вай-ком» штраф 550 тис. доларів. Під час танцювального номера співак Джастін Тімберлейк оголив перед камерою груди Джанет Джексон на 0,59 секунди. Комісія визнала, що будь-яка демонстрація сексуальних органів є непристойністю. В Японії обов'язково попереджають про небажаність перегляду певних передач неповнолітніми за допомогою титрів, а також у попередніх коментарях у друкованих ЗМІ і на сторінках Інтернету.
Зате американські фільми тепер перекинулися до нас. Хоча чинне законодавство України забороняє передачі (фільми), що можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвитку неповнолітніх. Та це лише на папері, хоча під час демонстрації певних фільмів на екрані з'являються знаки, які забороняють дивитися дітям до 18 років, чи дозволяється перегляд із батьками. Але хто контролює дітей?
Якщо доросла людина здатна контро-лювати побачене і почуте, то дитина поглинає цю інформацію з усіма не-гативними наслідками. Серед них надмірна агресія, ідеалізація життя публічних людей. Дослідження засвідчують, що запам'ятовуються дії героїв фільмів - реальних осіб. Це стосується переважно драматичних засобів відображення мультсеріапів, де героїв поставлено в умови, коли значна увага приділяється візуальним та акустичним засобам створення анімації. З погляду теорії освіти саме цей жанр є ідеальним для навчання.
Від героїв, що зображають насильство, діти і молодь довідуються, що фізичне насильство має чоловіче походження, а психічне - жіноче. Чоловіки переважно виконавці, жінки - жертви, тобто відбувається формування стереотипних прикладів вирішення конфліктів за статевими ознаками. Насильство як спосіб розв'язання конфліктів виступає немов «дозволене», оскільки агресія видається надуманою і випливає лише зі свідчень жертв. А конфліктні ситуації можуть бути розв'язані шляхом фізичного насильства, коли необхідно утвердити власну правоту.
Дійшло вже й до того, що мультфільми для дітей у нас демонструють переважно іноземного виробництва, які несуть агресію. Не дивно, що потім улюбленими іграшками хлопчиків є автомати і пістолети. Аде ж такі добрі радянські мультики, як «Жив-був собака», «Просто так», «Пригоди мурахи» та ін. Вирішення проблеми, гадаю, у тому, що треба з раннього віку вчити вирішувати проблемні ситуації мирним шляхом. Тільки взаємна і систематична робота вдома і в начальному закладі принесе бажаний результат.
А так ігнорування ЗМІ норм міжнародного, національного права шкодить молоді, є фактором підвищеної криміналізації суспільства. Тому й маємо то пограбування банку підлітками, то знущання над однолітками в школі... Як завжди, маємо те, що маємо.