Уперті, мов барани...

Особистісний конфлікт між сільським головою Павлом Чучкою та колишнім народним депутатом Олександром Ледидою, уродженцем села Барвінок, переріс у конфлікт між низовими організаціями політичних партій. Щоправда, вагові категорії самих, образно кажучи, «баранів» трохи різні – Ледида керує обласною організацією Партії регіонів, а Чучка – відомий, але далеко не настільки впливовий представник БЮТу.   
 Усе це було би смішно, якби не було сумно. Два з половиною роки постійні сварки  унеможливлюють роботу самої сільської ради. Суперечка почалася на стадії розмахування кулаками і згадування матюків, перейшла до зали суду, а потім знову звідти ви­йшла і повернулася до Баранинців. Нині, за словами Павла Чучки, його прихильникам отруюють рибу в рибниках та вбивають їх улюблених собак. «А війну на селі роблять брат Ледиди, його водій і банщик із ранчо «Золота гора», яке в народі називають «Золотим горем», – так пояснив ситуацію біров-гуморист на скликаній із цього приводу прес-конференції.
З іншого боку, однаково поводяться і ті, й ті. Приміром, будівлю сільради впродовж останніх днів просто брали штурмом, вона переходила з рук у руки, при цьому вибивалися двері, виривалися замки. Тому тут важко судити, хто чинив більш законно, бо з точки зору законності неправі обидві команди.
Ми не схильні схвалювати дії жодної зі сторін. По-перше, треба мати таки баранячу впертість, аби за два з половиною роки не дійти компромісу і не з’ясувати стосунки мирно, по-діловому, як личить політикам, хай і місцевого розливу. Тим більше, що, повторимось, від цього страждають насамперед мешканці сіл, які входять до Баранинської сільради. До прикладу, торік працівникам дитячого садочку три місяці не платили зарплату, поки вони не при­йшли з’ясовувати стосунки під стіни будинку обласної влади…
По-друге, Павло Павлович безкомпромісний тільки сьогодні, коли, за його словами, його приперли до плота, і відступати далі нікуди, бо – позаду Холмок. Але насправді така безкомпромісність видається вдаваною. Чого вартує тільки той факт, що прес-конференцію з приводу резонансних подій у Баранинцях провели в прес-центрі, близькому до мера Ужгорода Сергія Ратушняка. А часи, коли Ратушняк, не вибирав жодних слів, обливаючи брудом Чучку на сторінках своєї газети –  дуже близькі, якщо в людини існує по­літична пам’ять. Виходить, що справа не в принципі, якщо колишній лютий ворог нині – компаньйон. Певна річ, що то ненадовго, зрозуміло, що такий вибір Баранинського сільського голови ситуативний, але менше з тим. Факт є фактом.
Найцікавіше, що баранинську проблему намагаються винести на загальнодержавний рівень. 2 листопада мають відбутися проміжні вибори депутатів сільської ради, аби замінити відкликаних громадою в липні 5 депутатів. Так-от, виявляється, процес підготовки до виборів контролює... віце-спікер Верховної Ради бютівець Микола Томенко. Якщо це й справді так, то це вже схоже на маразм: важко уявити, щоб у будь-якій європейській країні віце-спікер парламенту відстоював інтереси свого однопартійця в передмісті периферійного обласного центру. А в нас усе можливо. То про що мова насправді: про «право чотирьохтисячної громади жити без банди», як стверджує Павло Чучка, чи про з’ясування партійних стосунків через боротьбу амбіцій двох місцевих царьків?
З іншого боку, дивує і незрозуміла непоступливість реґіоналів. Може, є правда в словах Павла Чучки, що Олександр Ледида «полює за печаткою сільського голови, аби повирішувати питання виділення землі»? Принаймні – це логічний гачок, який може зчепити докупи весь той безлад, що твориться в Баранинцях.
Правильно охарактеризував ситуацію на спільній із Чучкою прес-конференції виконавчий директор РВ Асоціації міст України та громад (АМУ) Олег Лукша. Він зауважив, що в Баранинцях іде не політична боротьба, а боротьба за ресурси. Однак закинув, що система влади так вибудувана, що низові органи місцевого самоврядування не мають підтримки ні в районних, ні в обласних радах. Цікаво тільки, чи прозвучали б ці слова, якби керували Закарпаттям представники БЮТу, якому АМУ дуже симпатизує? Упевнені, що ні.
Одне слово, весь баранинський конфлікт, найімовірніше, слід трактувати обережно, бо правда буде, як завжди, десь посередині. Час покаже, хто переможе, і чи мав переможець рацію. Але принаймні ця ситуація змушує замислитися над тим, чи можуть насправді коаліційно співпрацювати в парламенті представники БЮТу і Партії регіонів? Якщо члени цих партій на місцях воюють так непримиренно за неподілені сотини, то що буде, коли депутати у Верховній Раді воюватимуть за неподілені мільйони.
Відповідь проста, і озвучив її сам Павло Чучка. Припустивши, що нагорі буде коаліція цих двох політичних сил, він сказав, що не уявляє, як вирішиться конфлікт у Баранинцях, пожартувавши, що вода і вогонь непоєднувані. Не знаємо, що Павло Павлович мав на увазі, але прозвучала наступна фраза: «Я йому (О.Ледиді — ред.) ніколи не пробачу те, що він від мене відібрав».
А ви, люди, воюйте…
І думайте...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати