Ужгород уже "задихається" під тягарем проблем

Ранок на пішохідній вулиці Ужгорода - Корзо.

Склалося так, що більшість із нас, хто мав відношення до керівництва в краї, народились у селах, але, здобувши освіту і перебуваючи на керівних посадах, намагалися залишити і залишили добрий слід про своє перебування, скажімо, в Ужгороді. Не буду перераховувати всіх мерів Ужгорода, але коли цю посаду обіймав Еміл Попович у 80-ті роки, при обмеженому бюджеті на благоустрій у місті зробили мощення вулиць Корзо (колишньої Суворова), Калініна, площ Корятовича, Народної, привели в порядок ряд скверів, майданчиків, інших місць відпочинку, побудували спорткомплекс «Юність», з його ініціативи було встановлено ряд пам'ятників видатним людям краю.
Чимало добрих справ у соціально-економічному розвитку Ужгорода (проектування, зведення мікрорайонів у західній частині міста) пов'язані з колишнім заступником голови міськвиконкому, а згодом секретарем міськкому партії Іваном Машковим. Саме на цей період припадає будівництво багатоповерхівок на проспекті Свободи, ряду шкіл і дошкільних закладів, міської лікарні, головного корпусу УжНУ, промислових об'єктів союзного підпорядкування.
Але минають роки, і складний організм міста вимагає оновлення і розширення, зведення нових об'єктів благоустрою вулиць, поліпшення екологічної ситуації. Люди небезпідставно скаржаться на бездоріжжя околиць, розбиті, роками не ремонтовані центральні магістралі, не говорячи вже про бічні або, як їх називають, другорядні вулиці. А другорядних немає. Бо живуть там такі ж мешканці міста.
Вихід бачу в тому, що при видачі рішень на забудову вулиць будуть передбачатися кошти на дорожнє облаштування тих же громадян, серед яких є і представники бізнесових структур. Ця ж форма застосовується при зведенні об'єктів електропостачання, газифікації, телефонізації тощо. Для цього має бути розроблена схема забудови міста. Варто було б зробити показову (як пілотний проект) вулицю з комплексною забудовою і благоустроєм.
Прикладом для керівників міста й області по спрямуванню цієї роботи є А. Крупка, який ще у 30-х роках минулого століття виконав архітектурний проект комплексу з площею Народною, набережної Незалежності. Саме це поклало початок європейському вигляду міста. Проте ми не вміємо цінувати таких людей. У силу політичних та ідеологічних обставин ми не змогли поставити пам'ятник цьому зодчому в радянський період. Та й уже за часів незалежності змінилось чимало керівників міста, проте жоден з них не додумався про вшанування відомого архітектора.
Нарікають ужгородці й на екологічну ситуацію. Ужгород, як і кожне місто, є заручником збільшення числа автомобілів, які отруюють навколишнє середовище. Розумію, що особливого впливу - на це у влади немає. Проте і сидіти, склавши руки, їй ніхто не дозволив. В умовах Ужгорода варто передусім взятися за реконструкцію і облаштування одностороннього руху транспорту, будівництво об'їзних доріг з кордону на село Сторожницю, і далі на с.Минай, що звільнило
б перенасичені транспортом вулиці Собранецьку, Загорську і Грушевського. Вважаю, що необхідно заборонити в'їзд на площу Корятовича легковиків, або з досвіду інших міст ввести підвищену плату за в'їзд сюди вантажівок.
Тобто, кількість автотранспорту в центральній частині міста сьогодні і на перспективу необхідно регулювати дозвільним службам міської ради. Нині ж усе пущено на самоплив. Ось, приміром, площа перед обласним художнім музеєм в риштуваннях надбудов других-третіх поверхів. Тут будуть переважно офісні приміщення і різні контори, службовці яких уже зараз обставили будівлі транспортними засобами. А що буде після здачі в експлуатацію цих об'єктів. Не кращою бачиться і перспектива із введенням
багатоквартирного будинку з офісними приміщеннями поряд з поштамптом. Інтенсивно забудовуються у центрі міста вулиці Толстого, Швабська.
Проблему екології, чистого повітря вирішують сквери і площі, але в Ужгороді за останні 15 років віддано під забудову сквер на розі проспекту Свободи і вулиці Капушанської. Тут зведено торговельний і розважальний центри. За рахунок цього тротуари майже зникли, знищено зелені насадження, а отже, зросло навантаження на наш організм. Який вихід? Варто би підняти рішення міськради , яким давали добро на це будівництво, і довести хоча б до мешканців цього мікрорайону імена винуватців у скоєнні злочину перед своїми виборцями.
Якщо вже почали зазіхати і на тротуари то чому ніхто не дбає про пішохода. Ужгород є єдиним обласним центром України, де відсутні підземні переходи. Як би вони розвантажили насичені перехрестя у районі універмагу «Україна», вокзалів, або ж біля «п'яного» ринку.
Окрема проблема — вивезення відходів, санітарний стан вулиць і дворів.
Відомий угорський поет Шандор Петефі, який відвідав наше місто у 1847 році, зробив висновок, що... «Ужгород, впрочем отвратительний город, грязный и неустроеный, совсем как пьяный человек...». І щоб заперечити цю істину через 150 років, необхідна настирлива копітка праця тих, хто має забезпечувати порядок у місті.
Кажуть, що історія змушена повторюватися, бо її ніхто не слухає. Чи не так воно є. Той же Шандор Петефі (уже відлитий у бронзі)неперестаєспостерігати за безгосподарністю в нашому обласному центрі. А його господарям хоч би що...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати