15-ий найбільший книжковий ярмарок України відзначався діловитістю. Холодна погода наче відбилася на загальному настрої Львівського форуму видавців: все було по-німецьки продумано, розміреного, націлено на результат. Поміж тим ювілейний форум побив власні рекорди, зібравши під однією стріхою Палацу мистецтв понад шістсот видавництв та провівши близько трьох сотень презентацій. Приємною новинкою для нас була дедалі більша закарпатська присутність на цій головній книжковій події року.
З десяток акцій, пов’язаних із нашими авторами – цілком гідний результат для однієї з найменших областей України. Андрій Любка не тільки удостоївся честі мати творчий вечір у тандемі із росіянином Фьодором Сваровскім, але й презентував нову збірку «Тероризм», щойно видану у львівському видавництві «Піраміда». Галина Малик підписувала книжки на автограф-сесіях. Петро Мідянка був заявлений на кількох спільних читаннях з іншими метрами поезії, але не до всіх залів дістався.
Львівське «Видавництво Старого Лева» після Івана Сили явило Україні нового закарпатського героя. На цей раз – «тричі славного розбійника Пинтю» в чудовому оформленні та з багатьма смачними верховинськими словечками.
Трьох своїх авторів презентував ужгородський «Поліграфцентр «Ліра»: поетів Олександра Торохтіна, Ярослава Іваня та прозаїка Вікторію Андрусів. Це невеличке видавництво продемонструвало, що досить сидіти в запічку і треба сміливо йти зі своїми новинками на загальноукраїнський ринок.
Без сумніву, головною закарпатською подією на форумі стала презентація «Джинсового покоління-2» під назвою «Корзо». Хоча б тому, що відразу представляла творчість трьох десятків сучасних авторів з берегів Ужа, Латориці, Боржави, Тересви та інших річок та потічків. Альманах сучасної літератури Закарпаття, який упорядкував Михайло Рошко, викликав резонанс, про що свідчив переповнений зал в центрі Львова. Треба відзначити зрослий рівень як поліграфічного оформлення «Джинсового покоління-2» (постаралася та ж «Ліра»), так і текстів, уміщених в альманаху. Цікаво, що подібних регіональних проектів на форумі ми не зауважили.
Засвітилися закарпатці і в загальноукраїнських антологіях – любовної лірики «Літургія кохання», еротичної поезії «Біла книга кохання», малої прози «Сила малого». Остання формувалася за підсумками всеукраїнського конкурсу короткого оповідання. Троє закарпатців, які отримали дипломи фіналістів – приємна несподіванка, враховуючи, що компанію досвідченій Надії Панчук склали Тарас Ващук та Ірися Ликович. (Остання надрукована під псевдонімом). Торік вони стали першими лауреатами обласної премії «Дебют» і ось ще один доказ їхнього літературного зростання. До слова, журі конкурсу «Сила малого» було вельми авторитетне: Василь Шкляр, Костянтин Родик, Віталій Жежера…
Абсолютним мінусом цьогорічного ярмарку стало те, що Закарпаття було представлене лише єдиним стендом видавництва «Карпати». Тобто, з тих кількох сотень книжок, що видаються в області за рік, до Львова потрапила хіба десята частина. А значить – ми знову не можемо заявити самі про себе. Причому, заявити добре.
Віктор Браславець, директор «Карпат», твердить про велику цікавість до закарпатської книжки на ярмарку. « Беруть і «Верхнє Потисся в давнину» В’ячеслава Котигорошка, і «Закарпатські народні казки» в записах Петра Лінтура, і фотоальбом «Зачаровані Карпати» про національні парки та природні заповідники, -- розповідає він. -- На жаль, суттєво зросла вартість орендованої площі, і не всі видавництва можуть собі дозволити таку розкіш. Ми пішли на це, бо дивимося вперед і прагнемо розвитку. Провели тут кілька презентацій і вже нас запросили у гості не тільки до Тернополя, але й до Польщі».
Натомість приємною несподіванкою стала поява на ярмарку закарпатських… політиків. Ігор Кріль, голова партії «Єдиний Центр», виступив із найбільшою «ярмарковою» пропозицією: він особисто оглянув всі три поверхи Форуму видавців і закупив книжок на 70 тисяч гривень. В тому числі і закарпатських авторів. Для прикладу, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який теж пройшовся ярмарком, пообіцяв придбати літератури на 20 тисяч гривень. «Міліціонери повинні читати. Можливо, тобі вони краще ставитимуться до громадян», -- вважає головний міліцішта.
Що ж, такий почин треба тільки вітати. Якби так по-меценатськи вчинила кожна політична сила, то й книговидавництво суттєво би підживилося, й бібліотеки наповнилися.
Але головним приємним сюрпризом форуму була чимало рідних облич. Закарпатці стали масово їздити на найбільший книжковий ярмарок України. Їх було у ці дні у Львові стільки, що на деяких закарпатських акціях вони складали більшість глядачів. А значить, духовний хліб нам все-таки потрібен не менше за хліб насущний.