На Закарпатті заробітчани залишають дітей на бабів і дідів

Анастасія (праворуч) і Ірина Мокрянини із села Синевир Міжгірського району Закарпатської області з бабою Василиною та дідом Миколою

Синевир розташований за 14 км від райцентру та 200 км від міста Ужгород. У селі немає жодного підприємства. Тут живе 5 тис. людей. Кілька десятків дорослих заробляють у Національному природному парку ”Синевир”, у школі, дитячому садку. Більшість їздить по заробітках. 200 дітей, батьки яких поїхали за кордон, виховують родичі.

Анастасія та Ірина з бабою Василиною, 61 рік, сидять на старому ліжку під хатою.

— Я лягаю з Богом спати, біля мене — Божа мати..., — повторює менша дівчинка молитву за жінкою.

— Вчу їх молитися, — підводиться вона. — Дочка мусіла їхати у Прагу, бо дома роботи немає. На заводі труби для машин виготовляє. Робота дуже тяжка — як приїхала додому, то тяжко було її впізнати.

— Туй, у горах, роботу найти важко, — виходить із хати дід дівчат Микола, 64 роки. — Як меншій минуло два, Лєна виробила документи й поїхала на заробітки, — витирає чоло. — Із чоловіком розійшлися, то мусимо з жінков їй помогти дітей ростити.

Додому Олена приїздить раз на шість місяців. Два тижні тому гостювала в рідних і знову подалася до Праги. У Синевирі батьки її чекають на Різдво.

Кількома хатами вище живуть Василина та Іван Ніроди. Вони доглядають 4-річного онука Романа.

— Доньки повиходили заміж, а роботи ні їм, ні їхнім чоловікам у районі немає, — бідкається жінка. — Старша Люба лишила дитину на нас і поїхала з чоловіком у Прагу. Хоча обоє з вищою освітою. Третій рік хлопчик у нас живе. Як почує в телефонній трубці мамин голос — плаче, — зітхає.

— Дочка садить сіянку — посадку ялинок, — пояснює Іван Нірода. — А зять — на заводі, де виготовляють проводку на машини. Домів приїздять раз у гід. Мусять робити, бо треба хижку достроювати, та й одітися молоді хотять.

— Молодша тоже з чоловіком збирається на Чехи, — веде далі жінка. — Їхній донечці 10 місяців. То, може, до року дотягне й собі поїде. Будемо двох онуків глядіти.

Шість тисяч соціальних сиріт живуть на Закарпатті

Центр зайнятості виявив в Закарпатті 5671 дитину, що залишилася без батьківської опіки через заробітчанство. Таких називають соціальними сиротами.
— Ми опитали 26 884 дитини з міст і селищ області, — розповідає Зоя Катрич із центру. — Про сільських дітей дізнавалися в голів сільрад. Кожна п’ята дитина не має вдома одного з батьків. А 401 залишилася без обох.
Найбільше соціальних сиріт у Тячівському районі. Кожне друге дитя живе з бабою чи дідом. Найменше — у місті Ужгороді, Ужгородському, Воловецькому, Великоберезнянському, Перечинському, Свалявському, Мукачівському районах.
Найчастіше закарпатці їдуть працювати до Чехії, Росії, Іспанії, Італії, Португалії, Греції, Польщі, Угорщини.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати