Хто вилікує закарпатську Зорьку?

Раніше багато ветлікарів працювали в колгоспах, але з їх розпадом потреба в них відпала. Багато хто зайнявся іншою роботою, пішов у бізнес, дехто поїхав на заробітки, а на їх місце поки що прийшли сільські старожили, котрі при наданні першої медичної допомоги худобі користуються прадавніми дідівськими методами.
 Начальник управління ветеринарної медицини в області Юрій Садварі у коментарі «НЕДІЛІ» зазначив, що його відомство ставило перед місцевими органами самоуправління вимогу - утримувати бодай у великих сільрадах або хоча б на кілька населених пунктів одного ветлікаря. Однак нічого з цього не вийшло. В майбутньому, як стверджує Юрій Юрійович, імовірніше за все й цього не буде. Ставка робиться на те, щоб перевести ветеринарну медицину на приватну практику. Вже тепер приватні ветеринари непогано себе зарекомендували у Берегівському та Мукачівському районах. У Тернопільській області, за словами Садварі, така система вже працює упродовж двох років і вона себе виправдала. Приватні ветлікарі можуть наймати собі двох помічників, при цьому сплачують фіксований податок у розмірі всього 75 грн. Окрім того, інструментарієм та лікарськими засобами для надання першої медичної допомоги забезпечуються за кошти держави. Також, з метою підтримки приватних ветеринарів, між ними та управлінням укладається угода для проведення щеплення вакциною, яка видається державою. За проведену роботу ветлікарі з Держбюджету щомісяця отримують 900 грн. Як стверджує Юрій Юрійович, в середньому зарплатня у приватного кваліфікованого ветлікаря становить близько 3-4 тисяч гривень, а це вже досить пристойні гроші.
 А поки що в Закарпатті відчувається нестача ветеринарів. Навіть в управлінні є 5 вакансій, дві з яких - начальницькі посади. На думку Садварі, аби підняти рівень ветеринарної медицини, державі слід більше подбати про соціальний захист ветлікарів – найперше забезпечити молодих спеціалістів житлом. А то виходить, що більшість випускників-ветеринарів шукають себе зовсім в іншій сфері, де є можливість заробити.
На жаль, не досить ефективно працюють у сільському секторі і страховики. Парадокс вийшов з власницею загиблої корови. Щороку вона страхувала худобу, а цього, як на зло, не встигла. А все тому, що до неї не прийшов страховий агент, який зазвичай постійно навідувався та укладав страхові угоди. У цьому році він уже тривалий час перебуває на лікарняному. Як поінформували «НЕДІЛЮ» в одній зі страхових компаній, людям потрібно бути більш свідомими і самим проявляти ініціативу, а не чекати, поки страховий агент постукає у двері. Адже вони бачать, що завершується договір страхування, і самі повинні б його продовжити в офісі компанії чи бодай запросити до себе страхового агента з допомогою листа чи телефонного дзвінка.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати