Урста везе своєю червоною ”нивою” до виноградників. Заднє сидіння авто заповнене ящиками, відрами, бутлями з водою.
— Треба обприскати виноград питною содою й марганцівкою, — розповідає дорогою. — Знову від дощу листя захворіло. Якщо опаде, то інфекція опиниться в ґрунті й навесні повторно інфікує лозу. А так сода висушить сприятливе для грибка середовище.
Чоловік показує виноградники. Рівні рядки тягнуться з підніжжя до вершини Малої гори. На ній вирощують виноград ще четверо селян.
На виноградниках встановлені пластикові пляшки, наповнені темно-коричневою сумішшю. Так чоловік захищає лозу від комах.
— Цього року виноград сильно постраждав від літніх злив, — скаржиться. — Уночі лив дощ, а вдень була 40-градусна спека. Розповсюдився грибок, ягоди всипала сіра гниль. Ще й шершуни розплодилися. Цим звірам готую джумарі: оцет, цукор, осад із вина. Вони чують кислинку й залітають у пляшки — там гинуть, — пояснює Іван Урста.
Обережно надриває гроно винограду сорту Мускат.
— Ось — усе поїли, — зітхає. — Це — кара Божа! Шершун не тільки сок висмоктує з ягідки, а й з’їдає її повністю.
На окремих площах виноградника Урста втратив від 5 до 30% урожаю: грона зогнили.
— На тій площі понищено п’ять відсотків винограду, — показує зітхаючи. Зриває гроно, яке з’їли шершуни. — Тут 10 процентів утрачу. Хімією виноград не обробляю, — зауважує. — Бо сам їм і дітям, онукам зриваю. Та й людей не хочу травити.
Виноградарством і виноробством Іван Урста почав займатися 15 років тому. Вирощує сорти Сапераві, Голубок, Голубий Франк, Мускат, Подарунок Запоріжжю, Трамінер, Шашла. Восени закладає в бочки 5–6 тис. л вина.
Проходимо з Урстою міжряддями. В одному рядку росте по кілька сортів винограду. Чоловік по пам’яті перераховує кожен сорт.
Перші грона, які Іван зриває на початку вересня, — Черсегі, Сенека, Мускат. У середині місяця збирає урожай Голубка, Трамінера. Найпізніше дозріває Голубий Франк.
Решту сортів зриває у двадцятих числах вересня.
— За виноградом потрібен догляд, — відганяє трьох великих шершнів із грона білого винограду. — У лютому обрізаю лозу, навесні обкопую кожен корч, міжряддя обробляю трактором. Обприскую добривом двічі на рік. Але держава не цінує роботу виноградаря, — зітхає. — По законодавству таких, як я, навіть не існує. Хоча саме приватники вирощують 40 відсотків винограду.