Ужгород: Подвійне свято Марії Вовканець

Марії Вовканець

Народилася Марія Іванівна в 1960 році у селі Жорнава, що на Великоберезнянщині, у сім’ї робітників.  Але у 1969-му  її  батьки переїхали в обласний центр.  Закінчивши десятирічку,  вирішила піти працювати в міліцію. Перша посада пані Марії була “друкарка міськвідділу внутрішніх справ при Ужгородському міськвиконкомі” (так тоді називалася ужгородська міліція і знаходилася вона на теперішній вулиці Ракоці, де обласне управління внутрішніх справ). За чотири роки Марія Вовканець стала однією з найкращих діловодів  у  закарпатській міліції. Тож коли  виникло питання, кого призначати на нововведену посаду начальника канцелярії, тодішній очільник ужгородської міліції Василь  Метенько,  не вагаючись,  надав перевагу Марії. На цій посаді Марія Іванівна працює і понині. Пропозицій перейти  в інші підрозділи у неї, звичайно, було багато. Однак робота в канцелярії, зізнається Марія Вовканець, завжди їй дуже подобалася.  Це і не дивно. Бо навряд чи  знайдеться  у міськвідділі людина з такою посидючістю та акуратністю в роботі, як Марія Іванівна. На її робочому столі  ніколи не лежать  документи або якийсь зайвий папірець. Усе в неї акуратно підшито у папках і складено на полицях, завжди вчасно оброблена пошта, не прострочені терміни виконання документів (так звані контролі).  Такий підхід до роботи цінували усі десять начальників ужгородської міліції, під керівництвом яких довелося працювати Марії Вовканець. За сумлінну службу Марія Іванівна неодноразово була нагороджена грамотами та грошовими преміями.
Високо оцінив досвід та професіоналізм Марії Іванівни і нинішній керівник Ужгородського МВ УМВС генерал-майор міліції Віталій Глуховеря. За чесну, добросовісну роботу в органах внутрішніх справ, вагомий особистий внесок у боротьбу зі злочинністю, забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, високий професіоналізм та компетентність,  а також з нагоди дня народження старший прапорщик міліції Марія Вовканець нагороджена цінним подарунком.
…Під час бесіди з Марією Іванівною я попросила її пригадати щось  цікаве з життя. Загадково посміхнувшись, вона розповіла мені  одну історію.  Полковник Василь Метенько   завжди цінував Марійку за її старанність у роботі. Тому й вирішив знайти їй...  чоловіка.
У 1978 році у міськвідділ прийшов працювати молодий, стрункий смаглявець на ім’я Іванко. Попервах працював шофером у Василя Метенька. Через якийсь час  юнак підходить до  Марічки  і каже:  начальник наказав йому відвезти її на вулицю Мукачівську, де знаходиться фельд’єгерська служба зв’язку, аби відправити таємну пошту. Раніше Марійку з документами завжди возив міліціонер-водій на черговій машині. І лише після того, як Іван з Марійкою одружилися, стало відомо, що Василь Георгійович навмисне посилав свого шофера, аби молоді люди, часто зустрічаючись та спілкуючись, закохалися один в одного. Струнка Марічка з блакитними очима, яка ж до того була активним учасником вокально-інструментально ансамблю УМВС “Закарпатські візерунки”, не могла не сподобатися Іванкові. Через чотири роки молоді люди одружилися.
З тих пір спливло багато років. Нині ветеран органів внутрішніх справ полковник міліції Іван  Вовканець --  на заслуженому відпочинку. Службі в ОВС віддав 26 років свого життя. Марія Іванівна продовжує працювати.
У переддень  гарного свята -- дня народження увесь дружній колектив Ужгородського міськвідділу  вітає  іменинницю і бажає їй  щастя рясного та здоров’я міцного. Оскільки її будні завжди наповнені копіткою, відповідальною працею, вимагають чимало сил, енергії та людяності, бажаємо, аби Господь послав їй твердості, витримки, добра й упевненості у своїх силах, кохання та вірності близьких.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати