Закарпатка Ганна Вайтиковська робить аромомасажі

Ганна Вайтиковська масажує 50-річного Василя з сусіднього села Імстичево. Він має хворий хребет

—  Ніколи не думала, що масажами буду займатися серйозно, —  пригадує Вайтиковська. —  Десять років тому з односельчанами поїхала на прополку буряків на Вінниччину. Одного вечора Анна Староста попросила мене помнути їй плечі. Скаржилася, що від копання не може повернутися – так її всі м’язи боліли. Наступного дня Анна копала, як електрична. Вечером жони із бригади давай просити мене і їх помасажувати. Казали, що після мого пощипування та поглажування почуваються так, як би на світ народилися.

У бригаді було 27 людей, половина з них жінки. Щовечора Вайтиковська масажувала кожну з них по 5 хв.

—  Бригадиром тоді була я, —  приєднується до розмови односельчанка Ірина Матіко, 66 років. Жінка часто приходить до Вайтиковської на масаж. – Аня дуже файно робила його. Ми мали силу копати. Про Аніни руки скоро учули многі люди.

Ганна розповідає, як уперше поставила на місце диски чоловікові.

—  Петро Синяк почав дурачитися. Підняв на руки одну молодицю з бригади, і його сіпнуло. Ледве виліз на машину. Вдома вчепився за мене, аби робила масаж. Пояснюю йому, що треба костоправа, бо я не знаю налажувати диски. Він почав корчитися від болю, гет зблід. Мені його стало шкода. Думаю, попробую, що вже буде. Намастила свинним жиром, втирала у нього хвилин 20. Тоді мені прийшло щось у голову, і я сильно здавила його позвоночник. Петро так голосно заверещав, що вся бригада збіглася. Я дуже перелякалася, що знищила чоловіка. У мене помутніло в очах, пропав голос. Через кілька хвилин кажу: ”Петре, вставай”. ”Я не встану. Мене щось дуже зболіло у попереку”, —  відповідає мені Петро. Я повторила більш грізно: ”Вставай”. Він піднявся на коліна, зліз із ліжка, став на ноги. ”Я тебе стільки умоляв, а ти казала, що не знаєш, як мені помочи”, —  дорікнув мені чоловік. Потім ще дев’ятьом людям наладила диски, не знаючи, що до чого.

Після повернення із заробітків до Вайтиковської на масаж приходили односельчани й жителі довколишніх сіл. Сім років жінка робила масажі й вправляла диски без відповідної освіти.

—  Три роки тому до мене приїхала з Ужгорода Ганна Петрецька, —  розповідає. – Мала дискову грижу. Де тільки не лікувалася, що тільки не робила, а результату бажаного не було. Вона мені каже: ”Аня, відколи ходжу по масажах, у таких руках ще не була. У вас незвичні руки – від них іде тепло. Мені так добре після масажу. Вам треба піти вчитися ”.

У Києва Вайтиковська пройшла курси аромомасажу при медичному інституті української Асоціації народної медицини. Навчилася, як нейтралізувати негативну енергію і наповнюватися позитивною.

Після трьох сеансів масажу 50-річний Василь із сусіднього села Імстичево почувається краще. Чоловік має проблеми з хребтом, лікарі діагностували запущену форму остеохондрозу й тромбофлебіт.

Вайтиковська на півгодини ставить чоловікові на спину шість присосок. Під’єднує до китайського лікувально-профілактичного препарату ”Чхун Хуа Бао”. Два роки тому купила його за $500.

—  Препарат працює імпульсами, має 30 режимів, —  каже Ганна. —  За східною медициною, людина хворіє, коли в неї порушена енергетика. Апарат її вирівнює. Можна лікувати і гангрену.

З півгодини Вайтиковська робить Василеві масаж, втирає в тіло ароматичну олію з перцевої м’яти. Чоловік платить 25 грн.

—  У перші роки взагалі робила безплатно, —  веде далі. – Але нині купую дорогі німецькі аромомасла, тому за роботу тепер беру гроші. Мрію відкрити власний масажний кабінет. Зараз проводимо ремонт у хаті.

Під час масажу жінка відчуває, що у людини хворе. До того місця прикладає долоні, й пацієнт відчуває тепло і полегшення.

Подейкують, що її покійний прадід Антон мав дар допомагати людям і худобі. Пліткують, він керував зміями.

—  Прадіда я не пам’ятаю. Як годиться, перед смертю свій дар мав комусь передати. Ото мав бути хлопець із нашої родини не молодший 20 років. На той час такого хлопця не було, і дід забрав дар із собою у могилу. На його похорон злізлися усі змії – ніде було стати у дворі. Піп ледве міг покадити довкола труни, аби не наступити на змію. Люди не боялися, бо знали, що змії їх не вкусять.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати