Золоті рибки ужгородця Сергія Кіша, або Як збуваються дитячі мрії

— Телебачення з Мукачева замовило, — хвалиться В'ячеслав.
Цікавлюся, скільки коштує такий акваріум.
— Три тисячі гривень. Запустимо у нього золотих рибок.
Сергій, приходить з гарячим шоколадом у пластиковому стаканчику. З будинку виносить два стільці. З-за дверей чути музику. Господар каже, що з юних років слухає хард-і блюз-рок.
Підбігає молодший син Сергія -8-річний Мирослав.
—Тату, і мені стілець винеси! — батько сміється.
Каже, що з 1989 року продавав акваріумних рибок на базарі. Виходив на Зелений ринок в центрі Ужгорода кожні вихідні.
—  Я ще в 13 років собі намалював картину: одружуся, буду мати великий акваріум і бізнес, пов'язаний з рибками. Коли пішов в армію, про свою мрію забув, а коли повернувся, пішов на завод столяром — згадав.
Розповідає, що одразу після одруження зробив собі 40-літровий і 160-літровий акваріуми. Тоді ще не знав про силіконовий метод, зварив металічний каркас, приклеїв до нього скло. Годував рибок живим планктоном. Щовихідних ходив до калюж на поле з сачком. Сусіди крутили біля виска пальцем - мовляв, з глузду з'їхав.
Тепер сусідки кажуть своїм чоловікам — бач, ти сміявся, що Сергій з гачком ходив, а тепер у нього бізнес, а ти по заробітках їздиш.
У 1990 році у Сергія народився старший син Алан. У шестиметровій кімнатці, де жили молоді, стояли два акваріуми. Лікарі казали, що вологість шкодить здоров'ю дитини. Але Сергій так захопився рибками, що навіть пропустив синові хрестини. Поїхав до Києва для обміну досвідом. Згодом його запросили до Голландії. Повіз туди рибку, але за неї давали лише по 5, центів за штуку. Згадує, що вертався додому без грошей. Зупинився у Кьольні. Якраз була Пасха, молодь на вокзалі гуляла, пила. А в Сергія грошей в кишені - якраз на дорогу.
— Зі мною їхав німець. Я йому про себе трохи розповів. Ми на вокзалі разом поїзд чекали. Кругом усі веселяться. Він мені дає гроші — іди, теж погуляй собі! Я відмовився. Дотепер дивуюся тому німцю.
—  Повернувшись додому, зразу сказав тещі: «У центрі треба платити за оренду купу грошей, а в нас підвал порожній. Та без слів підвал під акваріуми віддала. У 1994 році позичив у знайомого 900 доларів, накупив 300 метрів скла і наклеїв акваріуми на продаж. Перед тим цілий рік не мав, каже, навіть на сигарети.
Теща Сергія Марія Андріївна підмітає подвір'я. Кличе до хати малого Мирослава. Хлопець втікає, не слухається.
—  Мирославчику, іди вже додому. Мати тя вчора лічила, гірчичники тобі ставила! - вмовляє бабця.
— Жінка на роботі, — пояснює Сергій, - працює у центрі, перукар. Алан повіз акваріум для замовника.
Розповідає, що згодом збудував на подвір'ї для акваріумів окремий будиночок, під який відвели 5 соток землі. Нині Сергієві акваріуми мають загальний літраж води 92 тонни. Він розводить десь 100 видів акваріумних рибок. Створив свою фірму, продає оптом. Найдорожчі — діскус, коштують від 400 гривень за штуку. Його дуже важко розмножувати. За подвір'ям будує відритий басейн для золотих рибок. Каже, що на сонці ця рибка стає червоною.
Сергій дістає з кишені мобільний телефон.
—  Був у тебе малий, Васильович? Давно? Та я тут інтерв'ю даю. Іду я в шоу-бізнес, то не рибками мурижитись! Не кажи!
Похваляється, що жінка Надя його підтримувала, бо сама любить акваріуми. Побачила у подруги акваріум і попросила такий самий у чоловіка. Тоді він і згадав про свою дитячу мрію.
На подвір'я заходить повний чоловік у формі працівника ДАІ. Довго вибирає. Врешті господар ловить потрібних рибок сачком, запускає у спеціальний поліетиленовий пакет з водою. Гість розраховується.
А тим часом підбігає малий Мирослав, каже, що має у кімнаті акваріум.
— Мені у школі не вірять, що на ручці тата телефон, — показує ручку з реквізитами батькової фірми.
Скаржиться на старшого брата.
— Я дивлюся мультики, а Алан переключає. Я його б'ю, а він мене піднімає високо над собою. Такий сильний.
Сергій каже, що сам захотів другу дитину. Старший вже виріс, допомагає батькові у бізнесі.
— Рибки - це дуже примхлива тварина. Якщо одна захворіє, за нею гине весь виводок. Якби не родина помагала, я б не зміг такий бізнес тримати.
Напишіть, що я люблю музику - рок і хард рок і блюз-рок. Як почув в юності, слухаю до сьогодні. А ще не люблю людей, які кажуть одне, а роблять інше. Таким не довіряю — ні в бізнесі, ні в житті.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати