Чи не висохнуть мінеральні джерела Закарпаття?

На Закарпатті сьогодні зосереджено близько 66 відсотків родовищ вуглекислих мінеральних вод України. Загалом у країні знаходиться 70% європейських запасів мінвод. А це неабиякі показники в розрізі не лише держави, а й континенту в цілому. Тим більше, що Закарпаття може похвалитися наявністю у гірських нетрях практично всіх типів мінеральних вод, що ще раз засвідчує: наша вода нічим не гірша від французької, грузинської, чеської чи польської... Так, сьогодні лікувальну акву використовують уже не тільки у санаторіях - нею оздоровлюються, вживаючи щодня як столово-лікувальний напій. Закарпатська мінеральна вода витікає із понад 360 різних за хімічним складом і температурою мінеральних джерел, загальний дебіт яких становить 10 тисяч кубометрів на добу. Маємо, зокрема, 17 родовищ вод, на яких господарюють 29 суб'єктів — власників ліцензій на видобуток і розлив мінералки. Але як на сьогодні використовуються закарпатські мінеральні джерела? На жаль, є чимало причин, через які родовища використовуються нераціонально. І, як розповідає керівник прес-служби теруправління Держгірпромнагляду ВіраТуряниця, ці достатньо серйозні проблеми здатні призвести до втрати мінеральнихджерел.
«Перехідні» економічні умови дозволили власникам при використанні надр недбало ставитись до питань, пов'язаних із земельними ресурсами. Тому відбувається дроблення родовищ, внаслідок чого з'являються користувачі надр, котрі працюють без загальної ідеології та єдиного координатора з питань розробки та охорони природних багатств. Якщо раніше відкрите родовище експлуатувалося одним користувачем, який ніс за нього цілковиту відповідальність і регулярно проводив відповідні дослідження, то сьогодні ситуація кардинально змінилася: на одне родовище видається по три-чотири, а то й більше ліцензій», — каже Віра Туряниця.
Приміром, на.родовище, що містить десять свердловин, може бути видано стільки ж ліцензій. Отже, воно має десятьох господарів, кожен з яких може вести лише йому вигідну політику користувача. Щось подібне відбувається сьогодні на Голубинському родовищі мінвод, яке експлуатують чотири різні за формою власності користувачі надр: ВАТ «Свалявські мінеральні води», ЗАТ «Кришталеве джерело», ДП «Санаторій «Квітка полонини», ТОВ «Маргіт». На цьому родовищі, на жаль, навіть не визначено генерального ліцензіата.
Крім того, проблемою Голубинського родовища залишаються забудови в межах зони санітарної охорони, які проводяться без погоджень з відповідними державними органами. Наразі є п'ять забудов, не пов'язаних безпосередньо з видобуванням мінеральної води. Матеріали по чотирьох із них неодноразово направлялися в органи виконавчої влади, прокуратуру. На вимогу останньої вони розглядаються судовими органами. Але проблема залишається, констатує ВіраТуряниця.
За словами головного інженера ТОВ «Маргіт», яке видобуває мінеральну воду на згадуваному родовищі, Тиберія Кулі, найбільшою проблемою Голубинського є не стільки хаотична забудова, як, власне, каналізація, а точніше - її відсутність. Адже господарі тих будинків, які виросли поблизу родовища, абсолютно не подбали про каналізаційну систему, тому нечистоти вимушені всмоктуватися у грунт. І не виключено, що в подальшому це впливатиме на якість мінеральної води, яку ми з вами п'ємо. Головний лікар санаторію «Квітка полонини» Павло Ганинець, який є користувачем свердловини, вже неодноразово бив на сполох. Та, на жаль, віз і нині там...
Проблема хаотичної забудови у охоронній зоні існує й на Шаянському родовищі мінеральних вод. Так, на межі першої зони суворого режиму свердловини № 4-к також ведеться будівництво приватного будинку без погодження з відповідними державними органами, зауважують в Держгірпромнагляді. Відсутній спеціальний дозвіл на користування й надрами Гірсько-Тисянського родовища мінеральних вод (ТОВ «Гірська Тиса»). Здійснюється інтенсивна експлуатація родовища без належного гідрорежимного контролю. Тому подібна експлуатація родовищ може призвести до реальної втрати їх.
На думку Віри Турянишдля врегулювання цих питань необхідно прийняти окремий закон про мінерально-лікувальні ресурси, який би чітко визначив усі особливості мінерально-лікувального комплексу. Ставити однакові вимоги — як до підприємств гірничорудної, нафтогазової і вугільної промисловості — так і до мінерально-лікувального комплексу — не можна. У останнього має бути особливий статус.
Ще однією проблемою галузі є приховування прибутків від видобутку і розливу мінеральної води та, власне, невеликі податки, які виробники відраховують державі. На жаль, чомусь ми досі живемо за принципом: «Що державне, те можна використовувати безплатно». Так, будучи найбільшим виробником у галузі, заводи-виробники мінеральної води сплатили торік до казни всього 6,4 млн. грн. Це при тому, що їхні прибутки в той час становили 90 мільйонів гривень. За підрахунками працівників податкової служби, вони в десять разів применшили свій дохід.
Наразі постала ще одна проблема —  нагальне посилення вимог Держстандарту до розливу мінеральних вод, каже заступник директора Держпідприємства «Закарпаттястандартметрологія» Вікторія Шуста. За її словами, нам потрібні більш сучасні методики контролю за якістю води. Торік та у першому півріччі цього року спеціалісти підприємства перевірили десять підприємств-виробників мінвод. При цьому виявили порушення у вісьмох з них. Також із перевірених 14 партій мінводи 9 партій продукції не відповідали вимогам стандарту. Серед основних причин порушень - недостатній контроль за маркуванням та якістю продукції з боку самих підприємств-виробників та порушення технологічної дисципліни. Вікторія Шуста пояснює, що наразі якість мінвод контролюється на відповідність ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови». За час існування цього стандарту з 1995 року до нього було внесено 25 змін. Тому спеціалісти «Закарпаттястандартметрології» очікують на новий стандарт ДСТУ 878: 2006. Згідно з його вимогами, розлив і фасування води має здійснюватися безпосередньо біля місця видобутку, а її транспортування до підприємств, які знаходяться поза межами свердловини, можливе тільки за допомогою трубопроводів.
На жаль, проблеми надрокористування після розпаду Радянського Союзу дуже загострилися. А все тому, що раніше, приміром на тій же Свалявщині, працював єдиний державний завод «Свалявські мінводи», який видобував і розливав мінералку. Зараз створилося багато приватнихпідприємств - великих і дрібних, які переслідують здебільшого свої власні інтереси, не цікавлячись тим, чи раціонально використовують родовища. Тим паче, багато з них не мають, на жаль, відповідного досвіду і практики. Тому в галузі потрібно запровадити більш чіткий контроль, щоби не втратити родовища цілющих вод. Хоча керівники заводів-ліцензіатів, звісна річ, не зізнаються в тому, що мають якісь проблеми з використанням надр.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати