Прокурор Ужгородського гарнізону: "В армії доводиться боротися з криміналітетом"

Закінчивши військове училище, Олег Демків починав службу командиром взводу. Служив в Угорщині, Прибалтиці, Львові...Якось його призначили військовим дізнавачем. Сподобалося. Вступив на заочне відділення юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Закінчивши навчання у 1992 році, поміняв командирську посаду на військову юриспруденцію. Пройшов усі щаблі: слідчий, помічник прокурора, прокурор-криміналіст... Останні чотири роки - військовий прокурор Ужгородського гарнізону. Одружений, виховує доньку і сина. Донька, вже маючи вищу освіту, і собі за прикладом батька вирішила стати юристом, отож заочно навчається у Львівському університеті. Син - школяр. Сьогодні полковник юстиції Олег Демків - співрозмовник кореспондента Укрінформу.

- Пане прокурор, ви згадали спеціальні структури, які борються з криміналітетом у війську...

- До них я відніс би військову службу правопорядку, яка перевіряє армійський транспорт на дорогах, оточує місце події, розшукує та арештовує дизертирів, інших підозрюваних... Є й місцеві суди, які колись називали військовими трибуналами. Нещодавно такий суд відновлено і в нашому гарнізоні. Раніше він вже функціонував тут, але потім його ліквідували. Доводилось нам зі всіма справами їхати у Львів. А це далеко, незручно й дорогувато. Отож тепер нам, так би мовити, "повернули" суд. Очолює його полковник юстиції Михайло Борканюк. Тут же згадав би і нашу прокуратуру...

- Про це, будь ласка, дещо детальніше...

- Підпорядковані ми Генеральній прокуратурі України, де є окреме управління, яке відповідає за нагляд за додержанням і застосуванням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Втім, військові звання нам присвоює міністр оборони. Хоч я очолюю гарнізонну прокуратуру, але вона здійснює нагляд за законністю у всіх військових формуваннях, дислокованих на Закарпатті. Це, зокрема, військкомати, підрозділи Дежприкордонслужби, Мінтрану і т.д. У гарнізонній прокуратурі працюють вісім фахівців - переважно молоді офіцери /до 30 років/. Навантаження немалі, але молодість та енергія дають добрі результати.

- Чим принципово відрізняється робота військового і цивільного прокурорів?

- Насамперед тим, що ми здебільшого працюємо з людьми у погонах, в умовах багатьох обмежень, зумовлених дією військових статутів, які мусимо знати не гірше, ніж закони, і, у всякому випадку, не гірше, ніж самі військовослужбовці. Зрештою, ми теж люди військові...

- З якими правоохоронними структурами найчастіше контактуєте?

- Найтісніше взаємодіємо, вочевидь, з цивільною прокуратурою та органами внутрішніх справ. З міліції, наприклад, щоранку отримуємо оперативне зведення, у розслідуванні кримінальних справ часто користуємося послугами відділу інформаційних технологій УМВС, НДЕКЦ при УМВС, адресного бюро та інших служб. Міліція також охороняє місця, де виявлено снаряди чи вибухівку...

- Пане полковнику, як би коротко розповісти про завдання, основні напрями роботи військової прокуратури?

- Головне наше завдання - стежити за дотриманням законності у військових та інших формуваннях на Закарпатті. Маємо відповідні дозволи, що відкривають доступ практично на всі військові об'єкти краю. Першочергові наші завдання - збереження військового майна, зокрема, під час реалізації військових містечок, утилізації зброї, боєприпасів та вибухових речовин, нагляд за цільовим використанням бюджетних коштів, порядком дотримання загального військового обов'язку і порядком проходження військової служби, за дотриманням законів про соціальний захист військових та членів їх сімей; боротьба з корупцією у військовому середовищі і т.д.

- Як виглядає криміногенна ситуація у вашому гарнізоні?

- У порядку нагляду за дотриманням і застосуванням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях нашою прокуратурою цьогоріч порушено 15 кримінальних справ, 11 з яких стосуються сфери економіки. Відшкодовано збитків на загальну суму 1 млн 300 тисяч гривень. Десятьох осіб притягнуто до відповідальності за порушення закону "Про боротьбу з корупцією". Досудовим слідством закінчено 28 кримінальних справ, в інтересах громадян заявлено у суд 40 цивільних позовів та 27 адміністративних. В інтересах держави у господарські суди заявлено 35 позовів...

- До речі, про суди... У цивільній практиці трапляється, що суд повертає кримінальну справу на додаткове розслідування. Чи буває таке у вас?

- У принципі й у нас таке можливе, але трапляється украй рідко. Цього року, наприклад, таких випадків не було. Кожну справу розслідуємо скрупульозно, намагаючись довести її, як кажуть, до стопроцентної "кондиції".

- Кого частіше притягаєте до кримінальної відповідальності - представників командирського чи рядового складу?

- Перед законом усі рівні. Ось вам показники за серпень ц.р. - аналізуйте і робіть висновки: до відповідальності притягнуто двох командирів частин, двох начальників штабів, одного головного бухгалтера військкомату, трьох офіцерів і двох контрактників.

- Олеже Романовичу, а в чому найчастіше проявляється корупція у військовому середовищі?

- У зловживанні офіцерів своїм службовим становищем. Приміром, під час будівництва власного будинку чи дачного котеджу командир частини використав дармову солдатську робочу силу. Або офіцер відправив на завод кількох солдатів - буцімто на допомогу підшефному підприємству. Але зароблені хлопцями гроші лягли у кишеню "підприємливого" офіцера. Ми виявляємо такі факти, складаємо адмінпротоколи, а гарнізонний суд штрафує винних.

- До речі, яка система покарань існує у військових?

- Все, як у цивільних. Правда, за певних умов можна потрапити у дисциплінарний батальйон /від шести місяців до двох років/, а потім повернутися у свою частину, щоб дослужити. За тяжкі злочини передбачена тюрма. Для офіцерів визначені й службові обмеження - вирахування із зарплати, вони не можуть якийсь час іти на підвищення і т.д.

- Яка із ваших "підлеглих" структур завдає найбільших клопотів?

- Прикордонники: тут і сприяння контрабанді, нелегальній міграції... Досить часто стикаємося з фактами розкрадання військового майна. Не так давно, скажімо, за махінації з військовим майном одного офіцера засуджено до п'яти років позбавлення волі. Подібна справа про 900 тисяч гривень перебуває нині в суді. А ще стикаємося з порушеннями правил несення служби, статутних відносин /так звана "дідівщина"/...

- Невже "дідівщина" - цей рудимент радянської військової системи - прижився і в українських Збройних Силах? У чому він проявляється?

- На жаль, прижився. Як кажуть, поганий приклад - заразний. Головний прояв "дідівщини" - знущання старших солдатів над молодшими, що часто проявляється у жорстоких іграх. "Пробити фанеру": "дід" шикує шеренгу молодих солдатів і по черзі б'є кожного кулаком у груди. Не кожен молодий солдат витримує таке. Нещодавно ми займалися подібним випадком у Чопському прикордонному загоні. Або взяти "гру" "Іти на лося"... Таких "забав" "діди" знають чимало, от і розважаються, принижуючи честь і гідність молодших товаришів, а то й травмуючи їх. За фактами "дідівщини" цьогоріч порушено вже п'ять кримінальних справ.

Зрештою, чого тут дивуватися, якщо не так давно мав місце кричущий випадок: офіцер, заступник командира з виховної роботи, так "виховував" солдата, що зламав тому щелепу. Як бачимо, працювати слід не тільки з солдатами-"дідами", але й із деякими офіцерами...

- А як із дизертирством?

- Останнім часом намітилась тенденція до зменшення кількості таких випадків, а цьогоріч у нашій області їх взагалі не було.

- Пане полковнику, що, по-вашому, слід зробити, аби позбутися "дідівщини", дизертирства, інших ганебних явищ в Українській армії?

- Переконаний, цього можна досягти переведенням армії на професійну основу. А поки що слід активізувати роз'яснювальну, профілактичну роботу, карати винних, щоб інші задумалися... Що ми, власне, і робимо.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати