Зі столиці до стародавньго міста трохи більше 130 км. Задивлятися було на що: рівні золоті поля пшениці, де-не-де виблискувала на сонці сліпучим мереживом чиста ставкова вода; обабіч дороги височіли, розкинувши зелень гілок, високі дерева, немов охоронці... А головне, не доводилося раз у раз підстрибувати на сидінні авто. І тут згадувалися "чудові" закарпатські дороги.
Ми просто поринули в атмосферу історичної архітектури та мальовничих краєвидів Чернігова.
Хочеться відразу відзначити й гостинність самих чернігівців, яку журналісти-закарпатці відчули з перших хвилин перебування в місті.
Не дивно, що Чернігів приваблює стількох туристів. Адже в древньому місті над Десною безліч пам’яток архітектури часів Київської Русі, які також входять до ансамблів Чернігівського Дітинця, Троїцько-Іллінського та Єлецького монастирів.
Самі чернігівці, які бували на Закарпатті, стверджують, що наші дві області багато в чому схожі між собою і водночас дуже різняться. "Закарпаття також багате на історично-культурні пам’ятки: замки, музеї, монастирі, церкви тощо, — каже мешканець Чернігова Дмитро Миколайович. — Та мене найбільше вразила рекреаційна база вашого краю. Озера в Солотвині, відпочинок на Тересві, в Тячівському районі, Мукачеві...".
Кажуть, що в Чернігові можна без проблем видати книгу, адже влада опікується виданням книг місцевих авторів. Це показало значну відмінність щодо можливостей видавати книги письменниками Закарпаття та Чернігівщини. У нас, щоб видати свою збірку, потрібно шукати спонсора, який би матеріально допоміг. При цьому — всі книги твої. В Чернігові ж подаються спочатку рецензії на книгу в редакційно-видавничу раду. При цьому лише 20 % виданого тиражу належать авторові, решта — раді. Тут видаються книги українською, російською та білоруською мовами.
Цікавою була прес-конференція нового об’єднання чернігівців "Громадська думка". Робота її базується на проведенні соціологічних опитувань серед населення на політичну, економічну, соціальну тематику. Результати доводяться до місцевої влади, яка й вирішує проблеми громадян. Незвичайний підхід до керівництва, та чи ефективний?!
Справжню природу Закарпаття можна було побачити у Брознянському районі серед полів соняшнику та кукурудзи. Про розвиток рослинництва на Чернігівщині журналістам розповів Іван Іваній, директор підприємства "Агроінвест". Зробили висновок, що Закарпаття і в "цьому дусі" братається з Чернігівщиною.
Багато спільного. Та є й відмінності. Найперше, що кинулося в очі приїжджим журналістам — чистота міста. На Закарпатті населення хоч і менше, та бруду тут значно більше.
"Можна вибрать друга і по духу брата" — співається в пісні. Можливо, це якраз про Ужгород і Чернігів. Отож будемо дружити містами.