Закарпатське село Тур’я Поляна живе з продажу грибів

Коли я приїхала в Тур’ю Поляну, йшов холодний дощ, до початку осіннього збору грибів ще було кілька днів, але люди в брезентових плащах із капюшонами вже прямували до лісу. Хто з кошелями, хто з відрами.

У селі є чотири заготівельні пункти, на які зносять гриби й куди згодом приїздять перекупники з Ужгорода. На один із них мене направили селяни. З хати вийшла господиня й запросила на подвір’я.

— Влітку брали білі гриби по десять гривень за кілограм, — розповідає 47-річна заготівельниця Віра Терпак, яка вже 12 років офіційно ніде не працює. — А в останні дні геть здешевіли — по шість приймали, бо були червиві. Я вже третій рік на грибах заробляю. Перекупники платять мені по тридцять копійок із кілограма. Як-не-як, а трохи за сезон собі назбираю. Бо туй, в селі, роботи іншої немає.

За осінні гриби Вірі Терпак перекупники платять по 70 коп./кг. Селяни отримують до 20 грн/кг. Осінні гриби вважаються кращими за літні — не такі червиві, твердіші. Проте осінній сезон триває всього два-три тижні.

У Тур’їй Поляні мешкає півтори тисячі осіб. У початковій школі, дитсадку, сільраді, пошті та лісництві працює десь із сотня людей. Ще 400 осіб їздять на роботу до Ужгорода, за 55 км.

Без грибниць грибів брати не хочуть

— Добре, що хоч для робітників заводи пустили безплатні автобуси, — каже сільський голова Ольга Плакош, 39 років. — Людей возять на роботу до Ужгорода. Працюють на ”Гроклін-Карпатах”, ”Ено”, ”Ядзакі”, ”Єврокарі”. Ще в селі чотириста пенсіонерів і майже двісті дітей. Десь із чотири сотні людей сидять удома — перебиваються сезонними заробітками. Та не думайте, що дуже багато заробляють — за тиждень, поки є гриби, до тисячі мають. З такими грішми року не проживеш.

Багато селян, які не хочуть здавати гриби перекупникам за низькою ціною, вдома їх маринують і сушать. З настанням перших холодів їдуть до Свалявського району і в санаторіях продають значно дорожче. За кілограм сушених білих грибів можна виручити 100 грн.

9-річний Володимир Гартнер до лісу ходить із 14-річною сестрою Нелею та мамою Ларисою, 34 роки. Коли підійшла до їхнього будинку, Володя якраз стояв у хвіртці: ніс повен кошик білих грибів на заготівельний пункт.

— Шкода такі гарні й віддавати, — скаржиться пані Лариса. — Але хоче дитина собі заробити — не перечу. Я багато грибів для себе мариную та сушу — треба буде взимку щось їсти. За цей сезон заклала п’ятнадцять літрів та ще десять — насушила. Цьогоріч було багато грибів — ми по два рази до лісу вертали. Ноги боліли, бо треба йти за чотири кілометри від села.

Без грибниць перекупники грибів брати не хочуть.

— Кажуть, що їм везти далеко і без коріння білі сохнуть,— розповідає пані Лариса. — Але то не добре для лісів. Як усе коріння повисмикуємо, звідки потім гриби візьмуться?

Гриби з Поляни часто везуть до райцентру Берегове на переробний завод, а перекупники відправляють за кордон, до Італії. Кажуть, на Закарпатті невигідно лишати — місцеві перероблених грибів не купують.

Гриби вивозять до Австрії, Італії, Німеччини

Працівниця Головного управління економіки Закарпатської ОДА Галина Руснак, 52 роки, каже, що цього року в області дали дозвіл на заготівлю 2,6 тис. т грибів. Як правило, цей ліміт виконується лише на 30%.
Найчастіше гриби вивозять до Австрії, Італії та Німеччини. На кожному кілограмі перекупники заробляють до 5 грн.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати