Солотвино — гордість і біль Срібної Землі, або Чиї гріхи спокутуємо?

    Зважаючи на державну вагу цієї проблеми, ми пропонуємо увазі читачів розширений виклад з пленарного засідання сесії обласної ради з коментарями голови Михайла Кічковського щодо роботи сесії, яка прийняла доленосні рішення для цього унікального об'єкта. Протягом останніх років обласна рада та облдержадміністрація, депутатський корпус краю, нардепи України від Закарпаття звертались до центральних органів влади з приводу ситуації на Солеруднику десятки разів. На їхні звернення було дано понад 60 доручень Кабінету Міністрів України, Мінагрополітики. Більшість із них не отримали жодного фінансування. Хоча постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. Солотвинський солерудник було внесено до переліку тих підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Облрада теперішнього скликання на одному з перших своїх пленарних засідань порушила питання щодо виведення родовища із критичної ситуації. Натомість маємо те, що маємо. Сьогодні практично ні солерудник, ні лікарні не фінансуються з державного бюджету, нема належної реакції на численні звернення депутатів різних рівнів з боку уряду.
    Таким чином, назріла необхідність винести на загальнодержавне обговорення це наболіле питання. То ж закономірно, що разом із депутатами облради ситуацію вивчали народні депутати України Станіслав Аржевітін та Олександр Кеменяш, заступник міністра аграрної політики України Олександр Шевченко, заступник міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Богдан Костенюк, фахівці інших міністерств, журналісти обласних та республіканських ЗМІ, представники громадськості.
    Та для того, щоб зрозуміти, наскільки критична ситуація на солеруднику і його значення для України у промисловому та соціальному аспекті, варто зробити екскурс у не таке вже давнє минуле.


Було, було…
    Почнемо з того, що гостям і туристам з далеких і ближніх країв з гордістю говорили про одне з дивовижніших див Срібної Землі — Солотвино. Ще в часи Римської імперії стіл європейських вельмож не уявлявся без солотвинської солі. Тиса була життєдайною магістраллю, якою доставляли сіль, видобуту в тутешніх солекопальнях як найцінніший скарб у більшість європейських держав. Недарма Солотвино було у стратегічних планах багатьох правителів — адже без хліба і солі ніякій силі не утриматися.
    Промислова розробка Солотвинського родовища кам'яної солі розпочалася ще 1778 року. У повоєнний час уже минулого століття солотвинська сіль розвозилася ешелонами чи не по всіх куточках неосяжного Союзу, вона користувалася попитом у багатьох країнах зарубіжжя. Потоку „білого золота", здавалося, не буде кінця. Тому, очевидно, і не вдарили вчасно на сполох, коли на початку шістдесятих років уже минулого століття із восьми збудованих у попередні роки шахт сім дочасно затоплено і виведено з експлуатації.
    На урядовому рівні було прийняте рішення про будівництво потужної 9-ї шахти, перша черга якої була введена в дію 1975 року. Це дозволило видобуток солі практично подвоїти: 960 тонн солі щороку видавали „на гора"солекопи, а це — 12 відсотків від загального видобутку солі в Україні! А з 1968 року у гірничих виробітках шахти №8 запрацювала обласна алергологічна лікарня. Згодом на шахті №9 — Українська алергологічна лікарня. Відтоді щодня більше 600 хворих, дорослих і, що особливо важливо, дітей, хворих на бронхіальну астму, знаходили порятунок і лікувалися в соляних підземеллях Солотвина. Як згадує керівник області в 60-70-ті роки Юрій Ільницький, селище солекопів процвітало під землею і на землі. Бо ж і добробут його мешканців зростав. І медики тут мали неосяжне поле діяльності. І знані, високоповажні гості не могли надивуватися цьому природному диву. Залишилися захоплені спогади відомого американського художника і громадського діяча Рокуелла Кента, колишнього нашого земляка, найбільшої величини газетного бізнесу Максвела.......То був зоряний час Солотвина! Сьогодні? Сьогодні ми констатуємо:
Все йде, все минає...
    Минула і слава Солотвина. Хоч люди не сиділи склавши рук і не чекали з моря погоди — вони били на сполох, вони вимагали і вимагають уваги держави до своїх проблем, тим більше, що це проблеми таки загальнодержавні. Щоб не бути голослівними, пропонуємо інформацію з перших уст — ситуацію коментують депутати, керівники району, краю, представники відповідних міністерств, провідні вчені в цій сфері, які взяли участь у роботі виїзної позачергової XVII сесії обласної ради.
    Перш ніж приступити до роботи, депутати і запрошені ознайомилися із нинішнім станом справ на солеруднику та ситуацією на прилеглих територіях. На власні очі побачили жахіття проваль, проломів, жилі будинки, інші споруди, що опинилися над прірвами, поспілкуватися з людьми.
    Відкриваючи сесію, голова обласної ради Михайло Кічковський сказав:
    — Питання надзвичайно важливе. Після того, що ми побачили сьогодні на Солотвинському солеруднику, я переконаний у правильності проведення саме виїзної сесії. Безумовно, вчорашнє, якщо можна так сказати, підприємство, яким гордилися ми, яким гордився наш край і вся Україна, сьогодні не працює. На межі закриття дві лікарня, які знову ж таки мають неабияке важливе значення. Ми кажемо, що тут працювало 2 тисячі робітників, ми кажемо, що в лікарнях щороку оздоровлювалось близько 5 тисяч осіб, передусім дітей. А на сьогодні по Україні близько двох мільйонів осіб потребують такого специфічного лікування, яке може дати лише Солотвино! Але що ми бачимо? Ситуація, безперечно, критична, навіть — катастрофічна. Ми говоримо про те, що процеси, які тут відбуваються, некеровані, ще не вивчені. Тому я хотів би зосередити нашу спільну увагу на необхідності визнання ситуації на Солотвинському солеруднику надзвичайною. Це пропонується підтвердити і у нашому проекті рішення. Тоді ми можемо вважати, що своїм виїзним засіданням ми зробили крок, за яким неодмінно має послідувати конкретна дія на рівні держави.
    Друге. Хочу наголосити, що це -державне підприємство, а у нас в області є ще кілька таких підприємств, де ситуація склалася дуже і дуже непроста, що зобов'язує нас сьогодні вести конкретну, конструктивну розмову про шляхи виходу із кризової ситуації.
    Так, Солотвино — наш спільний біль. І першим слова попросив голова Тячівської районної ради Василь Кушілка. Адже він упродовж усіх цих років щодня безпосередньо стикався і стикається з проблемами солерудника, бідами й негараздами шахтарів, жителів колись славного і привабливого робітничого селища. Він, як між іншим, і практично всі депутати, запрошені, першопричиною всіх бід вважає не просто брак коштів для життєдіяльності солерудника, а повне припинення його фінансування з держбюджету з 1993 року. Перший тривожний сигнал пролунав 1997 року, коли утворилося перше серйозне провалля, на яке практично ніхто не звернув уваги. Перервано зв'язок з наукою, яка мала б дати відповідь щодо причин цих негативних явищ, підготувати пропозиції щодо недопущення їх у подальшому. Негативно позначилася на діяльності підприємства і часта зміна керівників: за 8 років – 8 директорів. Та найгірше — байдуже, безвідповідальне ставлення до солерудника з боку держави. Зацікавленість до проблем солерудника, шахтарів виникає лише перед черговими чи позачерговими виборами. А ситуація, що не день, - погіршується.
    Василь Лінтур, депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань розвитку продуктивних сил, виробничої інфраструктури, банківської діяльності та інвестицій вважає ситуацію, яка склалася на державному підприємстві „Солотвинський солерудник" та прилеглій до нього території вкрай загрозливою і небезпечною. На думку депутата, саме через несвоєчасне фінансування проведення невідкладних заходів з ліквідації наслідків катастрофічних повеней 1998 і 2001 років, які призвели до затоплення діючих гірничих виробок, втрати гірничошахтного устаткування, виникла загроза не тільки існуванню підприємства, а навіть самоліквідації шахт №№ 8 і 9, втрати розташованих у їх підземних виробках унікальних двох алергологічних лікарень та об’єктів життєзабезпечення селища.
Якби біда – лише вода…
    І це ще не всі біди. Так, з метою недопущення затоплення робочих горизонтів та виникнення аварійних ситуацій на „Солотвинському солеруднику" відкачуються шахтні води з наступним скиданням їх у ріку Тису, води якої контролюються спільно лабораторіями сусідніх країн — Румунії, Угорщини та Словаччини. За минулий рік у Тису скинуто 2,7 млн. кубічних метрів шахтних вод без відповідного очищення. Забруднення транскордонних вод р. Тиса хлоридами викликає занепокоєння природоохоронних служб сусідніх країн, зокрема Румунії, про що говорилося на останній зустрічі експертів робочих груп з питань якості прикордонних вод басейну р. Тиса у вересні 2007 року.
    Крім того, слід врахувати, що свого часу в районі Солотвинських озер три карстові пустоти загальним об'ємом понад 44 тисячі кубометрів були заповнені нафтопродуктами, їх затоплення і витікання з них на поверхню залишків нафтопродуктів загрожує екологічною катастрофою, яка може мати міжнародні наслідки.
    Слід врахувати і таке. Вже 15 місяців сіль не видобувається, згадане державне підприємство перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані. Окрім інших негараздів, зростає соціальна напруга в колективі: тут іще залишилося 280 працівників, заборгованість заробітної плати яким до сесії становила 2,6 млн. грн. Тому я вважаю, заявив Василь Лінтур, що наша сесія має на увесь голос заявити перед урядом, що в Солотвині — катастрофа.
    Про проблеми солерудника вів мову і Степан Нодь, в.о. першого заступника начальника головного управління агропромислового комплексу облдержадміністрації. Він констатував, що за всі ці роки так і не була прийнята урядом Програма стабілізації та розвитку гірничих підприємств соледобувної промисловості на 2005-2012 рр. Погоджений план-графік виконання невідкладних робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків затоплення шахт, реконструкцією стволів, забезпечення захисту родовища кам'яної солі від ґрунтових та поверхневих вод і поновлення виробничих потужностей Солотвинського солерудника на 2005-2011 роки загальною вартістю 71,25 млн. грн., був профінансований лише частково.
    Державним бюджетом України на 2008 рік ДП „Солотвинський солерудник" виділені кошти в розмірі 15 млн. грн., які передбачається направити на проведення аварійно-відбудовних робіт на шахтах №№ 8 і 9 з ліквідації наслідків затоплення гірничих виробок , відкачування води із затоплених гірничих виробок, гальмування утворення карстових провалів, на фінансування науково-дослідних робіт та інженерно-геологічних досліджень з метою встановлення проникнення води в шахти, робіт із демонтажу аварійної будівлі солефабрики шахти №9, придбання спеціальної техніки для земляних робіт, покриття витрат за спожиту електроенергію, реконструкції та ремонту водовідливних виробок та витрат на утримання стовбурів шахт №№8 і 9. Однак фінансування фактично почалося лише в ході підготовки сесії, а точніше – після запрошення керівників міністерств і відомств для участі в ній.
Два мільйони хворих уповають на Солотвино
    Головний лікар Української алергологічної лікарні Ярослав Чонка на трибуну сесії вийшов озброєний слайдами, якими ілюстрував свій виступ.
    — Із січня 1976 року, — сказав промовець, — в теперішній алергологічній лікарні, яка до 1991 року мала всесоюзне значення, проліковано понад 100 тисяч хворих, у тому числі не менше 30 тисяч дітей з України і країн СНД. Підземному відділенню лікарні, яке розташоване на глибині 300 метрів, також загрожують ґрунтові й поверхневі води. Уперше дуже серйозно і небезпечно це проявилося у 2002 році, коли поверхневі води прорвалися на глибину 380 метрів. Тоді були побудовані водовідливні станції, які відкачували воду. Проте разом з нею відкачувалася розчинена у воді сіль. Саме через це, на його думку, на шахті №8 і появилися карстові утворення. Далі Ярослав Чонка наголосив: ми, фахівці, на всіх нарадах найрізноманітніших рівнів, які проводилися з 2002 року, били на сполох. Але нас не чули або не хотіли чути, бо нічого не робилося для виправлення становища. Сьогодні треба негайно вирішити найважливішу проблему — призупинити надходження прісної води з поверхні.
    Промовець наводив й інші сумні факти руйнування солерудника. Усі вони були гранично переконливими. Та найбільше вразив присутніх кадр, на якому зафіксовано дітей, що лікуються від астми у підземному відділенні алергологічної лікарні. Яка доля чекає їх, якщо лікарні перестануть діяти?!
    Звісно, висловлювались різні думки та припущення. В інформації першого заступника начальника головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Закарпатській області Івана Гецянина зокрема пропонується в разі прийняття рішення про консервацію шахт №№8 і 9 ДП „Солотвинський солерудник" прийняти відповідне доручення Кабінету Міністрів України щодо розробки комплексної державної програми за участі Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінфіну, Мінприроди, МНС, МОЗ, Мінбуду, Мінпраці та ОДА, яке включало б увесь комплекс робіт з приведення території до безпечного стану після консервації, відселення мешканців з потенційно небезпечних житлових будинків та безпечної подальшої експлуатації автомобільної та залізничної магістралі, що знаходиться у зоні впливу гірничих виробок, вирішення соціальних проблем.
    Однак залишається незрозумілим одне: як людям жити далі, де заробляти гроші, як бути хворим, що покладають свої надії на цілющі сили солекопалень? Хто відповість, чому заручниками безгосподарності й безвідповідальності уряду стали тисячі закарпатців, недужі діти й дорослі, талановиті лікарі й самовіддані трудівники — шахтарі?


• Думки вголос
     Доктор технічних наук, завідувач відділу охорони надр і зрушення земної поверхні Українського державного науково–дослідного і проектно–конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи НАН України Євген Піталенко, детально зупинившись на наукових спостереженнях щодо особливості геолого–гідрогеологічних та гірничо–геологічних умов Солотвинського родовища, геомеханічних спостережень, геофізичних досліджень, поділився думками про ситуацію, яка склалася на згаданому об’єкті. Як він вважає, за 200 років розробки родовища пробурено сотні свердловин, які пошкодили захисну структуру ґрунтових порід і важко зараз передбачати перспективи. Сьогодні всі зусилля мають бути спрямовані на усунення наявної критичної ситуації.
    На запитання М.Кічковського, чи правильною є позиція тих, які вважають за необхідне закрити шахти, вчений уникнув прямої відповіді. Він сказав: „У гірників є правило: де вода – кидай родовище, тим більше соляне. Подібні приклади є і в Росії, і в Білорусії. У Солотвині можна було запобігти біді у 1990 –х роках. Але всі знаємо, що тоді турбувало суспільство “. Неоптимістичною була думка вченого і щодо розвитку туризму на Солених озерах. У всякому разі, на його переконання, останнє слово – за вченими.
    Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової та банківської діяльності Станіслав Аржевітін зазначив:„ Проект рішення, який запропоновано на розгляд депутатів, повністю відповідає цим, справді катастрофічним реаліям. Його прийняття дасть суттєвий поштовх для того, щоб реакція Кабінету Міністрів була дієвою, конкретною щодо подальшої долі солерудника“.
    Важливість данного питання та необхідність прийняття рішення підтримав у своєму виступі і народний депутат України, член Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Олександр Кеменяш.
     Заступник міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Богдан Костенюк: „Рішення, яке буде прийняте на цій сесії, повинно привернути увагу всього суспільства до нашої спільної біди. Поділяю думку депутатів, які висловлювалися щодо визнання ситуації на Солеруднику надзвичайною державного рівня. Але тут потрібне юридичне обґрунтування. На що головуючий сесії зауважив: невже 204 млн.320 тис.грн, які потрібні лише для заповнення наявних провалин, не свідчить про державний рівень надзвичайної ситуації? Звісно, так. А тому, далі вів М.Кічковський, сьогодні ми не встигаємо за проблемами, які є спільними для кількох міністерств. То ж переконаний, що питання перед Кабінетом Міністрів маємо ставити руба.
    Начальник відділу Міністерства охорони здоров’я України Ольга Колякова подякувала всім небайдужим за вболівання про долю алергологічних лікарень. Адже їхні успіхи відомі всьому світу. А тому вона від імені Міністерства заявила про необхідність докласти всіх зусиль для збереження оздоровчих закладів, послуги яких сьогодні потребує чимало людей в Україні. Отже, далі вела вона, Міністерство охорони здоров’я підтримує пропозицію щодо невідкладної розробки комплексної державної програми з відповідним фінансуванням, доповнивши її окремим пунктом щодо збереження цих лікарень.
    Депутат облради Іван Качур закликав найперше врахувати інтереси людей, які проживають у селищі Солотвино, а також тих, які приїздять сюди з надією оздоровитись у лікарнях та на Солених озерах. Зважмо: сюди приїжджає категорія людей з дітьми, цілими сім’ями, які неспроможні поїхати на Мертве море чи інші світові фешенебельні оздоровниці. Але на них чатує велика небезпека: навколо селища прірви, провалля, які необгороджені, не позначені і в будь–який час може статися непоправиме. Необхідно негайно обмежити доступ людей до цих небезпечних територій. І на це міністерських вказівок не потрібно. Всі депутати підтримали позицію колеги.
    Проект рішення підтримав і депутат облради, голова Ужгородської райдержадміністрації Анатолій Колібаба.
    Голова постійної комісії з питань туризму та рекреації облради Василь Швардак, підтримавши проект рішення, висловив суттєві зауваження на адресу місцевої влади. На його переконання, керівники селища, солерудника не повинні чекати, доки будуть вказівки зверху, а негайно привести територію підприємства і селища у належний санітарний стан, особливо це стосується зони відпочинку Солених озер. Голова облради доповнив виступ Василя Васильовича, відмітивши, що місцева влада справді повинна нести відповідальність за визначену їй законодавством ділянку роботи, а не стояти осторонь і не чекати з моря погоди.
    Депутат облради Андрій Сербайло: „Ситуація – архіскладна. Це видно з інформаційних матеріалів і ми побачили її на власні очі. Я не підтримую думку окремих колег, які в ситуації, що склалася на Солеруднику, звинувачують усю державу. Відповідальність слід покласти на Міністерство аграрної політики, в управлінні якого знаходиться ДП „Солерудник“.
    Заступник міністра аграрної політики України Олександр Шевченко: „Дане питання давно вийшло за межі Міністерства аграрної політики. Тут прозвучало, що сьогодні Мінекономіки готове взяти на себе координацію дій. Я підтримую цю ідею, най так і буде. І чим швидше ми дійдемо спільної згоди, тим скоріше буде розглянуто питання на рівні держави, і тим ефективніше буде його виконання. Бо досить фіксувати провали в роботі один одного. Треба об’єднати зусилля, якщо хочемо мати конкретний результат“.
    Думка про те, що діяти треба спільно, відповідально як на обласному, так і на всеукраїнському рівнях прозвучала і під час підбиття підсумків, де голова облради М.Кічковський зазначив, що до цього зобов’язує не тільки ситуація на Солеруднику, а й подібні проблеми, пов’язані з префіксом, ситуацією на золотодобувному підприємстві на Берегівщині та ін. Вони не впали нам із неба. Вони роками тягнулися шлейфом, а сьогодні навіть побігли попереду нас. То ж зволікання не припустиме. Бо наше рішення повинно було з’явитись хоч кілька років тому, відповідно й ситуація була б іншою. А так, дай Боже, щоб ми не спізнилися.
Із нетерпінням чекали результатів сесії насамперед солотвинці
    По завершенню роботи позачергової сесії, М.Кічковський зустрівся з групою жителів селища та представників від пацієнтів алергологічних лікарень, які чекали на нього зранку. Ми, казали люди, хочемо, насамперед, подякувати за те, що депутати приїхали у наше селище, аби вивчити надто важливу проблему, яку нам самотужки не вирішити. Також просимо допомогти нам зберегти лікарню і підприємство. Адже на цих об’єктах працюють цілі родинні династії, які мають змогу заробляти на хліб насущний удома. Якщо їх закрити, далі вели люди, то нам нічого не залишиться як поповнити ряди тих, що сьогодні тиняються чужими країнами в пошуках заробітку. Тому спасибі депутатам облради, що принципово оцінили ситуацію і прийняли гранично вимогливі рішення, в яких зажадали від Кабінету Міністрів України конкретних дій.
Витяг із рішення ХУІІ сесії обласної ради V скликання
     „Про критичну ситуацію, що склалася на Солотвинському родовищі кам’яної солі та державному підприємстві стратегічного значення „Солотвинський солерудник“, і шляхи виходу з неї“( № 601 від 12 червня 2008 року).
     Заслухавши та обговоривши інформації голови Тячівської районної ради Кушілки В.В., першого заступника начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Нодя С.Ф., голови постійної комісії обласної ради з питань розвитку продуктивних сил, виробничої інфраструктури, банківської діяльності та інвестицій Лінтура В.П., головного лікаря Української алергологічної лікарні Чонки Я.В., наукового представника інституту УкрНДМІ НАН України Піталенка Є.І., заступника Міністра аграрної політики України Шевченка О.О., заступника Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Костенюка Б.І. та інших представників центральних органів виконавчої влади щодо ситуації, яка склалася на Солотвинському родовищі кам’яної солі, обласна рада відповідно до статті 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“ в и р і ш и л а:
    1. Вважати ситуацію, що склалася на Солотвинському родовищі кам’яної солі і державному підприємстві „Солотвинський солерудник“, надзвичайною та просити Кабінет Міністрів України визнати її надзвичайною державного рівня.
    2. Визнати заходи, які здійснюються власником та органом управління для стабілізації роботи державного підприємства „Солотвинський солерудник“, вкрай незадовільними та такими, що не відповідають катастрофічному стану, який може спричинити непередбачувані наслідки.
    3. Просити Кабінет Міністрів України:
    невідкладно розглянути на засіданні Кабінету Міністрів України ситуацію, що склалася на Солотвинському родовищі кам’яної солі та державному підприємстві «Солотвинський солерудник», і дати відповідне доручення Кабінету Міністрів України щодо невідкладної розробки комплексної державної програми „Солотвино“ за участю Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінфіну, Мінприроди, МНС, МОЗ, Мінрегіонбуду, Мінпраці та облдержадміністрації, в якій передбачити весь комплекс робіт з приведення території до безпечного стану, відселення мешканців з потенційно небезпечних житлових будинків та безпечної експлуатації підземних відділень алергологічних лікарень, автомобільної та залізничної магістралі, вирішення соціальних питань;
    вирішити питання щодо фінансування Солотвинського гірничорятувального взводу Закарпатського зведеного загону постійної готовності за рахунок видатків державного бюджету на утримання державних спеціальних аварійно-рятувальних служб за бюджетною програмою „Аварійно-рятувальні заходи на загальнодержавному і регіональному рівнях при надзвичайних ситуаціях“ (функція „Гірничорятувальні заходи на Солотвинському родовищі кам’яної солі“);
    погасити заборгованість із виплати заробітної плати, що склалася на державному підприємстві „Солотвинський солерудник“;
    дати доручення щодо:
    - проведення наукових досліджень з вивчення стану пустот, наявності в них залишків нафтопродуктів, а також щодо шляхів збереження підземних відділень алергологічних лікарень;
    - надання дозволу ДП «Солотвинський солерудник» на закупівлю товарів і послуг в одного учасника для своєчасного і в повному обсязі використання передбачених коштів.
    4. Керівництву Тячівської районної державної адміністрації, Солотвинській селищній раді та керівництву державного підприємства „Солотвинський солерудник“ вжити заходів щодо проведення роз’яснювальної роботи з мешканцями смт Солотвино про небезпеку перебування в зоні карстових проваль та обмеження доступу жителів до небезпечних ділянок карстових провалин (поновлення огородження, відновлення пошкоджених та встановлення нових попереджувальних знаків тощо).
    5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на першого заступника голови обласної державної адміністрації Балогу І.І., постійні комісії обласної ради: з питань розвитку продуктивних сил, виробничої інфраструктури, банківської діяльності та інвестицій (Лінтур В.П.), з питань територіального та земельного устрою, агропромислового комплексу і розвитку села (Трикур В.Ф.).
Коментар голови обласної ради Михайла Кічковського:
     - Виїзне засідання обласної ради, проведене у Солотвині , стало своєрідним кроком протесту депутатів проти критичної ситуації на ДП "Солотвинський солерудник" та й у селищі солекопів узагалі. Нинішній стан справ формувався не рік і не два.
    На солеруднику побувало чимало поважних і впливових людей, серед них - і колишній прем'єр-міністр України Віктор Янукович. Він доручив тоді Мінагрополітики разом з МНС, Мінприроди, Мінфіном, Мінрегіонбудом, Мінпромполітики, Держгірпромнаглядом і Закарпатською обласною держадміністрацією розробити й затвердити план заходів щодо відновлення роботи ДП "Солотвинський солерудник", попередньо узгодивши його з урядом. Вірилось, що справа нарешті зрушиться з місця. Але... Несвоєчасне і нерегулярне фінансування ремонтно-відновлювальних робіт на підприємстві призвело до ускладнення гідрологічних умов, активізації карстових процесів /останній провал грунту стався у лютому ц.р./, затоплення гірничих виробок і руйнування об'єктів на поверхні.
    Багатонаціональне Солотвино було предметом гордості закарпатців, але тепер настав час рятувати саме Солотвино.
    І ми всі зійшлися на думці: треба щось робити, адже йдеться про підприємство, що має стратегічне значення для економіки й безпеки держави.
    Депутати вирішили просити уряд розглянути ситуацію в селищі солекопів на предмет розробки комплексної державної програми "Солотвино", у якій передбачити приведення території до безпечного стану, відселення жителів з потенційно небезпечних місць, подбати про безпечну експлуатацію автомобільної і залізничної магістралей, вирішення соціальних питань, наприклад, погашення заборгованості із зарплати працівникам солерудника.
    Подеколи звучать пропозиції закрити солерудник. Що ж, так найлегше. Але подумаймо про негативні наслідки такого рішення, зокрема, про можливу соціальну напругу в селищі, зросле безробіття і т.д. Подумаймо про тисячі людей, яких зачепило б це рішення. Тому закарпатські депутати й пропонують інший вихід із ситуації - більш справедливий і гуманний: врятувати стратегічне підприємство, знову поставити його на ноги. Я вдячний їм усім за конструктивну позицію.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати