На Закарпатті найефективніша первинна ланка надання медичної допомоги в Україні

– Розвиток охорони здоров’я залежить насамперед від рівня фінансування, – каже Михайло Іванович. – Вирішити масштабні завдання, які стоять нині перед нами, можна тільки при належній підтримці. Допомога держави медицині останнім часом суттєво побільшала. Якщо 2006 року видатків на галузь мали 354 мільйони 317 тисяч, то цьогоріч– 595 млн 120 тисяч. Але питання в тому, наскільки це відчуває пацієнт, як ми сьогодні господарюємо за ці кошти, які нагальні проблеми можемо вирішувати?
— Що, наприклад, серйозного, суттєвого вдалося зробити останнім часом?
– Перше – давнє питання: матеріально-технічна база закладів охорони здоров’я. Нині, починаючи з ФАПів і закінчуючи медзакладами обласного підпорядкування, всюди проводиться інтенсивна робота з її зміцнення. Як наслідок, це відображається на якості роботи лікарів. Обласні кардіодиспансер, онкодиспансер, протитуберкульозний диспансер, психіатрична лікарня, наркодиспансер, обласна клінічна лікарня, нейрохірургічний центр, – ці закла­ди за останній час змінили обличчя. Але не тільки в тому сенсі, що там проведено ремонти й закуплено нове облад­нання, а й у тому, що змінилася технологія, лікувально-діагностичний процес. Наприклад, у кардіодиспансері впровадження нових технологій змінило логіку надання допомоги: якщо ра­ніше хворого треба було направляти в Київ, то нині складні операції проводяться на місці.
Ще один приклад – онкологічний диспансер. Крім того, що ми замінили майже все обладнання, ще й поміняли підходи до розуміння лікування онкологічних хвороб. Нині більше звертаємо уваги на раннє виявлення захворювань. Тобто зміцнення матеріально-технічної бази вплинуло на зміну розуміння суті допомоги хворим.
– А яка ситуація на нижчому рівні — районів, сіл. Чи можуть, до прикладу, наші горя­ни розраховувати на вчасну і якісну допомогу лікарів?
– Можу стверджувати, що в нашій області найбільш ефективна, раціональна й доступна первинна ланка надання медичної допомоги в Україні. На Закарпатті наближеність медичної допомоги є найкращою в Україні – на 10 тисяч населення маємо найбільше амбулаторій загальної практики сімейної медицини. В області найбільш динамічно і якісно втілюється надання допомоги за принципом «родині – свого спеціаліста». У результаті демографічна ситуація в області – одна з най­кращих в Україні: маємо стабілізацію смертності, позитивний природний приріст, один із найнижчих показників захворюваності на туберкульоз, СНІД, серцево-судинні захворювання, інвалідизації населення. Це результат комплексного підходу до питання здоров’я нації й розуміння владою важливості проблеми охорони здоров’я.
Візьмімо, приміром, тему забезпечення санітарним транспортом. Справа тяжко посувається, але щороку все ж близько тридцяти машин закуповується. Лишилося забезпечити транспортом близько 75 амбулаторій. 
— Над якими ще завданнями плануєте працювати далі?
– Маємо чітко визначені пріоритети, прописані насамперед в указі Президента «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я». Тут відображені напрямки роботи – запобігання серцево-судин­ним захворюванням, боротьба з онкологічними недугами, інформатизація медичних закладів, соціальний захист медпрацівників, допомога матері і дитині. Нас у цьому контексті найбільше турбує останнє питання. Дитяча смерт­ність в області, хоч і коливається на середньоукраїнському рівні, але не може не хвилювати. Тепер змінилися вимоги, вже надаємо допомогу немовлятам, що важать з півкілограма. А це – нові вимоги і до матеріально-технічної бази, і до професійного рівня лі­карів. З іншого боку, можу сказати, що сьогодні в кожному районі ми досягли належного рівня забезпечення пологової допомоги, про що ще років два тому могли тільки мріяти. Другий важливий напрямок роботи – розвиток первинної ланки надання медичної допомоги. І третя проблема – серцево-судинна смертність.  
— Що вас турбує, коли говорити конкретно про роботу ваших колег-лікарів? І, будь ласка, кілька слів з нагоди свята.
– Турбує питання соціального захисту. Багато проблем у ставленні суспільства до медичних працівників. Лі­карі потерпають через елементарні проблеми. Тому дуже важливо, щоб ставлення суспільства до медиків покращувалося. Без цього, без нових економічних важелів у роботі медиків чекати поліпшення медичної допомоги лише за рахунок професійної готовності допомоги – не варто. Можна, звичайно, сказати багато гарних слів із приводу свята. Я б хотів, щоб вони були відчутними у ставленні суспільства до лікарів. Чого й бажаю своїм колегам. А ще зичу насамперед міцного здоров’я. Життя медиків – щоденний подвиг, перемога над бідою. Я бажаю всім закарпатським лікарям багато таких щоденних звитяг.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати