За словами голови облради Михайла Кічковського депутати мають певний план дій, але щодо порятунку Солотвина, але поки що його не розголошують. Про те, що Солотвино провалюється під землю марно говорять вже майже 10 років. У лютому тут побував міністр з надзвичайних ситуацій, тоді пообіцяли, що до червня будуть наукові висновки про те, як можна врятувати від роз’їдання водою соляний купол, на якому розміщено Солотвине. Але на сьогодні науковці ще не мають таких висновків, вони кажуть, що ситуація настільки складна, що потрібно звернутися по допомогу до закордонних фахівців.
Підземні відділення єдиної в Україні алергологічної лікарні ось-ось заллє вода. Дренажну систему, збудовану ще чехами на початку минулого століття, 10 років тому зруйнував паводок. Допомоги від держави не дочекалися. Дати грошей на порятунок можуть приватні особи, але не задурно. Тому пацієнти побоюються, щоб лікарня не перетворилася на фешенебельну клініку для багатіїв.
Клавдія Разумович, пацієнтка алергологічної лікарні: "Не буде змоги у простих людей за ту ціну, яку може встановити приватник, не буде грошей платити за цих хлопченят, які хворіють на астму".
Чиновники підозри спростовують. Хоча не відкидають, із молотка може піти вже неробоча солекопальня.
Олександр Шевченко, заступник міністра Мінагрополітики: "Ми озвучили як одну із версій подальшого розвитку подій – це передача в приватні руки".
Михайло Кічковський, голова Закарпатської обласної ради: "За останні 6 років я зробив аналіз, підрахував, обласна влада 60 разів зверталася до різних інстанцій. Проводилися заходи, збиралися комісії, а коштів, відверто, тільки на зарплату і то з запізненням виділяли".
Нині депутати вимагають оголосити Солотвину зоною стихійного лиха, негайно провести тут виїзне засідання Кабміну і, нарешті, виділити гроші. Інакше діятимуть суворіше.
Як саме - поки що мовчать.
Це одне із перших карстових проваль. Воно утворилося наприкінці 90-х. Щороку ця гігантська яма збільшується на десяток метрів. Ось цей рівчачок умовно позначає межу наступного зсуву. Стояти тут надзвичайно небезпечно!
Та в Солотвині над такими проваллями люди не просто ходять, а й живуть. Що їх переселять, уже й не сподіваються.