Замість золота у закарпатському Мужієві тепер виготовляють сонячний напій

ЗОЛОТОРУДНИК - БАНКРУТ І ЗАБРУДНЮВАЧ
Звісно, Україна зацікавлена у видобутку власного золота - це б поповнювало державну скарбницю. Та коли це золото виходить справді «золоте», чи варто його видобувати? ТОВ «За-карпатполіметали» нині майже банкрут, і з грудня 2006 року практично припинило діяльність. За час існування, тобто за 7 років, воно спромоглося продати державі всього декілька сотень кілограмів дорогоцінного жовтого металу. А скільки у виробництво було вкладено грошей! Звісно, нині фахівці кажуть, ідо слід було одразу запровадити цианід-ну технологію, оскільки гравітаційний (екологічно безпечний) метод давав вилучити з руди лише 50 % золота. Від таких слів - мурашки по шкірі! У разі техногенної катастрофи (а Берегівщина належить до сейсмічної зони) від довколишніх сіл залишилися б тільки назви. Варто зауважити, що «Закарпат-поліметали» на 93 % - державна компанія. 1 тільки цей фактор урятував район від загарбницьких планів приват-
них фірм, насамперед закордонних інвесторів. Останніх цікавить тільки одне - власний прибуток, а Закарпаття вони бачать хіба що як полігон для експериментів.
Нині ситуація на збанкрутілому ТОВ «Закарпатполіметали» складна -накопичився мільйонний зарплатний борг. Інша проблема - з відвалів досі витікає вода, що містить важкі метали. Останні накопичуються у землі, проникають у грунтові води. Про цю проблему не раз говорили екологи, складали акти, але марно — тепер утилізувати «хвости» просто нікому. За висновками лабораторії держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, ця вода містить у собі кадмій - 9,7 мг/л (перевищення допустимої норми у 9 700 разів), хрому - 1,3 мг/л (перевищення ГДК у 26 разів), свинцю - до 5,6 мг/л (перевищення - у 187 разів), міді - до 35,2 мг/л (у 350 разів) тощо. А в колодязях мешканців тільки вміст кадмію перевищує норми у 2-Ю разів! Тобто наші золотовиробники нехтували всіма
екологічними приписами. Головне було - видати на-гора побільше руди й переробити її якнайшвидше.
Тільки 21 березня 2008 року нарешті було створено спеціальну робочу державну комісію для перевірки виконання особливих умов спецдозволу, виданого для розробки Мужіївського родовища. Висновок Ті невтішний - наявна на підприємстві технологія переробки руди з самого початку була «некоректною». Отже, спеціальний дозвіл на користування надрами, що був виданий ТОВ «Закарпатполіметали» має бути анульований.
Нібито ситуація оптимістична. Однак про повне закриття золотовидобув-ного підприємства не йдеться. Тепер інвестори чекають, що в уряді нарешті дозволять продати державну частку якійсь приватній компанії. Але досі нема ніяких гарантій, що на Закарпаття не прийдуть у такому разі цианідні технології, за допомогою яких із бідної на золото руди вдасться видобувати ще й срібло, цинк та свинець.
ВИРОБНИЦТВО МАЄ БУТИ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИМ
Проти того, аби рудник знову запрацював, виступають мешканці Мужіє-ва. Передусім вони ображені на дирекцію за невиконання своїх зобовязань: дати лад дорозі, встановити водогін і таке інше.
Звісно, й екологічні проблеми рідного села грають у цьому велику роль.
І тільки районну владу такий факт не дуже втішає - ТОВ «Закарпатполіметали» залишається найбільшим боржником із заробітної плати і тягне весь район донизу за всіма показниками. Однак нещодавно з'явився ніби привід для оптимізму. У Мужієві розпочав роботу найпотужніший в Україні завод із виробництва вина. Звели його практично за рік. СП «Котнар» вирішило перебазуватися, оскільки в цехах на території Берегівського консервного заводу стало затісно.
А найголовніше - засновники компанії вирішили передовсім потурбуватися про екологічні наслідки виробництва. Неподалік від заводу фахівці з Полтави встановили очисні споруди, їх потужність 600 м3 води на добу. Обійшлися вони у близько 2 мільйони гривень. При будівництві застосовані українські технології, що здобули 2000 року державну премію. Технічний директор підприємства «Екологія» Андрій Капарник каже, що не всі фірми хочуть витрачати на це гроші, вважаючи за краще щорічно сплачувати символічні штрафи. - Ці очисні споруди працюють за допомоги біоактивного мулу, Що адаптується до конкретних стоків, - розповідає інженер. - Процес нарощення біомаси триває від 3 до 6 місяців. Спеціальне обладнання відтак зневоднює осад, аби його можна було пакувати його у мішки. Після компостування цей мул можна використовувати як високоякісне добриво. «Котнар» планує застосувати його на власних виноградниках.
Загальна сума інвестицій у нове підприємство сягнула близько 7 мільйонів доларів. Загалом тут буде працювати щонайменше 200 чоловік. На першому етапі завод буде завантажено тільки на 50 % потужності. А загалом тут можна буде випускати до 30 мільйонів пляшок вина на рік. До речі, цехи побудовані так, що зверху через скло можна буде побачити весь процес виробництва вина. Себто подумали про туристів, які забажають побачити все на власні очі й продегустувати напій. Великі сподівання власники заводу покладають саме на розвиток туристичної галузі. Дегустаційний зал буде відкрито як на самому заводі, так і неподалік - у колишніх винних підвалах графа Шенборна XVII століття. Навколо також чудовий пейзаж -гори, які знову почали рясно засаджувати виноградними кущами.
Ось тільки з розміщенням нового винзаводу власникам, на перший погляд, не дуже пощастило. Адже неподалік - золоторудник «Закарпатполіметали», що нині тимчасово припинив роботу. «Можна сказати, що ми навмисно розмістили тут свої підприємства: аби захистити людей від шкідливих наслідків діяльності при видобутку золота, - каже голова правління Чоба Пейтер. - Адже думкою народу в нас нерідко нехтують. Тепер ми міцно тут закоренилися, і вважаю, що остаточне закриття рудника буде неодмінно».

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати