Як населення Угорщини дає раду заробленим грошам

Традиція працювати багато й на кількох місцях одразу прижилася серед угорців ще з часів так званого «ґуляшевого соціалізму».
Річ у тім, що після світової нафтової кризи 1973 року уряд Яноша Кадара набрав багатомільярдних доларових кредитів на Заході, щоб підтримати високий добробут населення Угорщини. Але умовою цих позичок була капіталізація планового господарства й ринкові реформи.
За таких умов багато хто з пересічних угорців брався за додатковий приробіток, окрім основної праці, щоб якось звести кінці з кінцями. І це при тому, що громадяни тодішньої Угорської Народної Республіки вже тоді мали набагато більше життєвих благ, ніж у радянській Україні.
Звичка жити в кредит
Із того часу пройшло майже 30 років. Чи засвоїли науку недавнього минулого в сучасній Угорщині?
Соціолог доктор Ервін Комаромі порівнює бажання з реальними можливостями співвітчизників: «Ми, угорці, робимо покупки у великих торгових центрах-«плазах», і коли бракує грошей на дорогі товари, беремо банківські позички. Щоправда, так чинять не всі, але надужиток кредитами однозначно свідчить про те, що ми не надто переймаємося економічною рецесією в державі».

За словами економіста, зазвичай угорці обертають на покриття позичок15 відсотків свого заробітку. Водночас чехи, наприклад, уміють гасити борги меншими витратами, даючи зі ста зароблених крон своєму банкові всього шість.
За статистикою, реальні доходи угорців зменшилися останніми роками на 4 відсотки, проте обсяг споживання майже не змінився. Угорці хоч і нарікають на дорожнечу в крамницях, дороге пальне і високі банківські ставки, та заощаджувати кровні гроші таки не поспішають.
Цим, на думку керівника аудиторської компанії «Піонер» Шандора Візкелеті, часто зловживають виробники, продавці й банки: «Поки не виявиться ризик у справі, фінансові установи й надалі пропонуватимуть нібито вигідні кредитні конструкції». Але, каже він, коли небезпека стане очевидною, банки одразу згорнуть свою рекламну кампанію.
Незаможні більше довіряють державі
За таких обставин, радить експерт, найкраще, що може зробити проста людина, – це зменшити поточні витрати, тобто жити відповідно до своїх статків.
Проте опитування свідчать, що не всі полюбляють заощаджувати гроші і не дуже довіряють банкам чи перевіреним інвестиційним установам, де можна вигідно вкласти кошти.
Будапештець Жолт Лукач вважає, що «з державою безпечніше»: «Вона оберігає нас, наші гроші і заощадження».
Набагато старша від цього молодого чоловіка пані Даллош Ференцней досягла передпенсійного віку. Вона також не має великих ілюзій щодо вміння самотужки вирішувати свої фінансові проблеми.
«Я чогось не дуже вірю в це. Для цього треба краще знати життя на Заході, способи вкладання грошей в ефективні проекти. А якщо говорити про мене, то я для цього не дуже підходжу, та й шістдесят мені минуло вже», – каже літня жінка.
Треба вчитися капіталізмові
Багато хто з угорських економістів стверджує, що Угорщині потрібно добрих пару років, щоб адаптувати в країні ті методи, концепції і навіть психологічні звички належного використання зароблених населенням коштів, які застосовують на Заході. Для порівняння: боргова залежність громадян від банків в Угорщині на 75 відсотків вища, ніж в Ірландії чи США.
Фінансові фахівці радять угорським школам запровадити окремі економічні дисципліни для дітей, щоб вони не боялися ринку і вчилися самостійно давати раду своїм же грошам.
Але поки що ця ідея не має великої популярності в навчальних закладах.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати