Перебування ужгородського клубу показало назовні наявні проблеми у команді. Найболючіша з них – це відсутність інфраструктури (бази, полів), по-друге – нестабільне фінансування, яке змушувало гравців в першу чергу думати не про гру, а про те, чи дістануть вони обіцяні гроші. По-третє, це ставлення суддів до клубу, саме через дії арбітрів ужгородці втратили як мінімум 9 очок. Слід відмітити й те, що в команді грали досвідчені, вікові гравці, яким важко було провести весь сезон на одному рівні. Хоча на початку старту у вищій лізі команду поповнили динамівські резервісти – Ксьонз, Марцваладзе, Аладашвілі, прийшли молоді Донець та Вишняк, згодом приєднався орендований у „Металіста” Діденко.
Початок виступів закарпатського клубу був доволі вдалим. У першому домашньому матчі гол Бундаша у ворота «Таврії» приносить підопічним Кушлика три очки. У наступному ж Фортуна була на боці «Ворскли», коли Микуляк з одинадцятиметрового не влучив у ворота і закарпатці вдовольнилися нічиєю. Очікувано «Закарпаття» з мінімальним рахунком поступилися «Металісту» та «Шахтарю».Поразка ж від столичного «Арсенала» стала холодним душем для уболівальників та гравців команди. Таке не забувається, коли 7 сухих м’ячів влітає у власні ворота. У наступному ж матчі в рідних стінах гравці повністю реабілітувалися перед власними уболівальниками, була здобута впевнена перемога на одеським «Чорноморцем». А далі почалася серія нічиїх та поразок та невдалий виступ у Кубку України, що призвів до відставки тренера Петра Кушлика. Останній своїм вчинком та заявами у ЗМІ намагався показати проблеми клубу місцевій та обласній владі, але бажаного результату це не дало. Як не помічали клуб закарпатські можновладці так і далі продовжили це робити. Єдине, що зробила міська рада, так це погодилася не брати орендну плату з клубу за користування полями на стадіоні „Авангард”.
Стартовий матч нового наставника Володимира Шарана був доволі багатообіцяючим – команда на виїзді обіграла ФК «Харків». Та, як виявилося – це була перша і остання перемога Шарана з «Закарпаттям». Далі знову клуб починає втрачати очки як вдома так і на виїзді. „Закарпаття”, на завершальній першої частини чемпіонату, навіть, обігнав охтирський „Нафтовик-Укрнафта”, який вже здавалося, знаходився у безнадійній ситуації, і клуб опинився на 16-й сходинці турнірної таблиці.
У зимове міжсезоння лави „Закарпаття” покинули ряд орендованих гравців – Марцваладзе, Аладашвілі, Діденко. Натомість у команді з’явилися нападники Платон, Ярош, Бабич, нігерієць Невуче, півзахисники Пісний, Шопін , оборонці Шуга, албанець Крайя. Повернулися з оглядин з сімферопольської „Таврії” Микуляк та Бабенко. Здавалося, що команда зуміє закріпитися у вищій лізі. Але реалії вийшли зовсім другі.
У весняній частині „Закарпаття” у 12 матчах, спромоглося здобути всього три очки. Переломним і визначальним у подальшій боротьбі за збереження місця в вишці для ужгородського клубу став домашній матч проти львівських „Карпат”, коли ведучи в рахунку підопічні Шарана пропустили у власні ворота два м’ячі і програли львів’янам. Це був останній матч, в якому було видно якийсь малюнок у грі закарпатців. Далі команда вже просто догравала чемпіонат і виїзна нічия з „Кривбасом” це скоріше випадковість, аніж закономірний результат. А далі, взагалі уболівальники клубу стали свідками ганебної поразки у рідних стінах від ФК „Харкова”, після котрої у відставку був змушений подати Шаран.
Догравала останні чотири матчі команда з в.о. головного тренера Володимиром Васютиком. Звісно, вони були програні. По завершенню чемпіонату всі гравці розбіглися по домівках в очікуванні туманного майбутнього. Десь з квітня місяця ходили чутки, що клубом цікавиться російський „Лукойл”, але далі чуток справа не пішла.
Наразі, вже остаточно відомо, що „Закарпаття” виступатиме у першій лізі. Під чиїм проводом і які завдання будуть ставитися перед клубом ще невідомо. Але, якщо не будуть вирішені питання інфраструктури та стабільного фінансування зазіхати на Прем’єр-лігу не варто.
Упродовж сезону у складі „Закарпаття” голи забивали дев’ять футболістів: по 4 записали на свій рахунок Бундаш та Козоріз, два рази вражав ворота Платон, по-одному – Марцваладзе, Діденко, Ксенз, Бабич, Донець та Края. Удома футболісти забили 10 м’ячів, а пропустили 19. На виїзді ворота суперників вражали всього 7 разів, а з власних виймали м’яча аж 35 рази.