Усього проєкт охопив 119 учасниць та учасників. Усі вони — вимушені переселенці, мешканці деокупованих територій та члени родин військовослужбовців.
Ці жінки знайшли прихисток в Закарпатті, тікаючи від війни з Маріуполя, Харкова, Краматорська, Лисичанська, Волновахи, Чернігова, Одеси, Ізмаїла, Пологів, Києва, Слов’янська, Торецька та інших міст. Реалізація проєкту дала змогу провести їм фізичну та психологічну реабілітацію, стабілізувати психоемоційний стан, допомогти адаптуватися до нової ситуації та середовища, пропрацювати питання професійного розвитку чи особистісного характеру з коучем.
Саме через спільне перебування впродовж всіх 10 днів, а також низку спільних заходів та активностей табір назвали сімейним. Це, за словами керівниці проєкту Ольги Павлової, допомагає налагодити стосунки, краще побачити та зрозуміти як інтереси, так і потреби один одного.
Оздоровчі та лікувальні процедури забезпечили професійні лікарі санаторію «Карпатія», на базі якого і проводився табір. Команда ГО “Щасливі діти” розробляла та впроваджувала заходи психологічного, арттерапевтичного, розважально-розвиваючого характеру.
У рамках проєкту відбулося 4 зміни. Кожна з них була особливою, а остання — ще й найбільш чисельною. Партнером проєкту став АТ «Закарпатгаз», завдяки участі якого стало можливим запросити жінок з деокупованих населених пунктів Чернігівщини.
Одна з учасниць табору, Юлія Винниченко з Чернігівщини, поділилася враженнями. Жінка каже, що відпочила, змогла переключитися і згадати, що життя буває й іншим. Але ті страшні спогади, коли місто було в окупації, будуть довго стиратися з пам’яті. І, наймовірніше, повністю не зітруться ніколи.
“У мене двоє синів. Старшому — 15, меншому — 9 років. В окупації, під обстрілами, цінуєш звичні буденні речі, як-то тепло, вода у крані, можливість обійняти рідних. Моїм хлопцям дуже хотілося хліба. Настільки, що старший, незважаючи на загрозливу ситуацію, сідав на велосипед і їхав по нього у інший кінець міста. У такі хвилини я відправляла молодшого у сховище, а сама ходила попід парканом взад-уперед і виглядала, коли приїде старший. Вони потім той хліб нюхали, цілували...”, — з жахом згадує Юлія.
Впоратися з наслідками травмуючих подій допомагали професійні психологи. Як групові, так й індивідуальні заняття були побудовані таким чином, щоб забезпечити максимально психологічний комфорт та відчуття захищеності.
Усі процедури, активності, а також проживання та харчування є безоплатними для учасників. Це стало можливим завдяки підтримці "People in Need Slovakia" у партнерстві з "Sign of Hope" та за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Пресслужба ГО “Щасливі діти”