На чопському "алюмінієвому" питанні поставлено крапку?

Здавалося б, крапку в цьому питанні вже поставила міська рада, яка заборонила реконструкцію колишнього консервного заводу під небезпечне виробництво. Однак «алюмінієві» бізнесмени ніяк не вгамовуються і намагаються домогтися свого, лобіюючи дане питання в коридорах влади, вигадуючи різного роду фальшиві заяви від мешканців Чопа, які, мовляв, усіма руками за шкідливе будівництво під їхніми вікнами.
У серпні 2006 року до Чопської міськради звернувся громадянин Словаччини з міста Жалобін Міхал Карх, який викупив приміщення колишнього заводу з розливу соків, що розташований у Чопі. Перспектива розливати фруктові нектари не вабила словацького підприємця, а тому він вирішив вдатися до більш прибуткового, але небезпечного для здоров'я людей бізнесу - переплавки алюмінієвих відходів. Зрозумівши, що сам усі необхідні дозволи та погодження не виходить, Міхал Карх віддав завод в оренду ужгородському товариству «ОЛМІ-Технолоджі», керівництво якого і почало планомірно лобіювати це питання. Та одразу ж наштовхнулося на опір громадськості Чопа, яка почала активно протестувати проти розташування на території міста небезпечного виробництва. Було проведено не один мітинг, зібрано сотні підписів мешканців невеличкого міста, а деякі громадські організації взагалі погрожували, на знак протесту, перекрити залізничне сполучення своїми тілами.
До того ж, «алюмінієві бізнесмени» так і не надали Чопській міській раді усі необхідні документи для реконструкції, через що депутати одноголосно відмовили «ОЛМІ-Технолоджі» у розміщенні небезпечного виробництва на території міста.
Підприємці навіть не намагалися запевнити міську владу та громадськість у тому, що завод не чинитиме шкоди здоров'ю людей та навколишньому середовищу.
«Алюмінієві» бізнесмени були настільки впевнені в успіху своєї справи, що, незважаючи на відсутність дозволів контролюючих органів та рішення сесії міськради, а також на збурення громадськості, завезли з-за кордону обладнання на суму понад 7 мільйонів гривень! Робили вони це цілком законно, оскільки наше законодавство дозволяє ввозити на територію держави подібне обладнання без цільового призначення. Кабінети чиновників Чопської міськради продовжували штурмувати депутати різних рівнів, лобіюючи «алюмінієве» питання, а одна з закарпатських газет навіть надрукувала заяву мешканців Чопа (звісно, без підписів), які, мовляв, вимагають у міської влади дати дозвіл на реконструкцію заводу, в інакшому разі на Україну чекає мало не міжнародний скандал зі Словаччиною.
Після таких публікацій стурбовані чопці знову вийшли до стін міської ради, оскільки містом поповзли чутки, що обладнання вже
встановлене і завод може розпочати виробництво з дня на день.. Чопській владі довелося ще раз за-певнювати громаду, що дозволу на будівництво вони в жодному разі не дадуть. Депутати обласної ради - заступник голови обласної ради Михайло Мартин, депутати фракції «Наша Україна» Володимир Чубірко, Віктор Трикур, Антон Зелінський, звернулися з депутатським запитом до прокурора Закарпатської області Ю.Бенци, голови УСБУ Ю. Рахівського, начальника УМВС В.Чепака з проханням втрутитися в ситуацію навколо будівництва на території Чопа алюмінієвого заводу. «Будівництво заводу такого типу відноситься до шкідливого типу виробництва, -йшлося у зверненні. - Екологічна експертиза не проводилася, екологічні наслідки діяльності даного підприємства невідомі. Занепо-коює близькість заводу до школи та районної лікарні. Своїх висновків державна санітарно-епідеміологічна служба щодо можливості відкриття заводу не давала».
Висновок обласної прокуратури не забарився - жодних дозволів на реконструкцію заводу «ОЛМІ-Технолоджі» немає, і в разі запуску виробництва, до підприємства будуть застосовані відповідні санкції. Тому сьогодні мешканці Чопа можуть бути спокійні - небезпечного виробництва по сусідству не буде. Принаймні ні міська, ні обласна влада відповідних дозволів надавати не збирається. Єдині, кому доведеться ламати голову — горе-підприємці, які сподівалися, що подібні питання в області можна «проштовхувати» як за часів есдеків - тишком-нишком, без особливого розголосу. Благо, часи змінилися, як, власне, змінилася і влада та громада, які в проблемну хвилину об'єднали зусилля і відстояли свої права. Чим не приклад для наслідування?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати