У космосі є мала планета, названа ім'ям ужгородського науковця Мотрі Братійчук

Мотря Братійчук

Торік непомічений увагою ЗМІ залишився день, коли Мотря Василівна мала б святкувати 80-річчя. Це несправедливо, оскільки не маємо більше вчених, чиїм ім'ям називали б небесні тіла, а Міжнародна астрономічна унія малу планету № 3372 назвала саме Bratiychuk. Спробуємо ту несправедливість виправити.
ЖІНКА-ПЛАНЕТА
Уродженка села Верба на Рівненщині Мотря Братійчук закінчила Київський державний університет, аспірантуру й поїхала працювати на Закарпаття. Тоді, у 60-ті роки минулого століття, виникло питання про створення крайнього західного пункту цілісної мережі оптичних спостережень. Цю ініціативу нібито проявила рада Академії наук України. Насправді ж головним чинником створення «західної лабораторії» стало безкомпромісне протистояння двох політичних систем - соціалістичної й капіталістичної. Союзу був конче потрібен цей крайній форпост.
Не дивно, що до Ужгорода стали вчащати фахівці з усієї країни. Двічі приїздив тодішній президент Академії наук СРСР Мстислав Келдиш. Вивчав можливості станції оптичних спостережень за штучними супутниками Землі, шляхи її модернізації. Сам він дав дозвіл на відкриття у 1968 році спеціальної Лабораторії космічних досліджень. Цікаво, що лише три із десятків створених 1957 року
станцій оптичних спостережень (Ризька, Звенигородська та Ужгородська) виросли в потужні науково-дослідні підрозділи астрономічного спрямування з тематикою, яку до них не розробляв жоден астрономічний колектив світу.
Пізніше Мотря Василівна, котру однією з перших запросили на роботу в лабораторію, усвідомила - без космічних спостережень, без штучних супутників людство не може обійтися. Бо це й шлях до інших планет, і метеорологічний прогноз, і розвідка з висоти океанських глибин, надр землі тощо.
«Ми шукали штучні об'єкти, вивчали їх поведінку на орбітах. Замовлення надходили здебільшого з Москви. Укладалися госпрозрахункові угоди, обсяг яких удесятеро перебільшував наш бюджет, часом за це платили понад 2 мільйони радянських рублів», - розповідала в одному з інтерв'ю Мотря Братійчук. У той час фізичний факультет своїми заробітками утримував устаткування всього університету.
Найцікавіше, звичайно ж, у долі Мотрі Братійчук, лауреата премії Академії наук СРСР імені Фіолетової та премії Української астрономічної асоціації, те, що Міжнародна астрономічна унія назвала малу планету № 3372, відкриту 24 вересня 1976 року, ім'ям Bratiychuk. Цим самим визнано величезні заслуги кра-янки у науковому вивченні космосу.
До речі, згадану планету, яка нагадує астероїд, відкрила не сама Мотря Василівна, а професор Черних із Кримської астрофізичної обсерваторії. Втім вона до цього відкриття також має безпосередній стосунок, бо першою вирахувала орбіту нового космічного тіла, теоретично довела його існування. А вже практику довершили кримські колеги.
«З НЕЮ БУЛО ВАЖКО, АЛЕ ЦІКАВО»
Віталій Єпішев, нинішній керівник Лабораторії космічних досліджень, так згадує Мотрю Братійчук: «Вона вміла передати своє захоплення красою зоряного неба й азарт мисливця в погоні за швидкими небесними тілами багатьом своїм учням. Бувало, цей азарт так захоплював молодих спостерігачів на горі Кальварія, що вони й не помічали, як пролітала ніч навіть у 15-градусний мороз. І лише ранкова побудка солдат у військовій частині на вулиці Горького під мелодію гімну нагадувала, що незабаром світанок. А потім удень ми з подивом помічали один в одного обморожені брови від довгого «спілкування» з окулярами спеціальних фото і візуальних камер».
Сама ж Мотря Василівна казала, що у викладацькій роботі її завжди приваблювало спілкування: «Щоразу я чомусь вчилася від своїх студентів. їхні цікаві, оригінальні запитання змушували добряче покопатися в бібліотеці». Тому професорка, яку до останнього запрошували читати лекції, завжди готувала свої розповіді не за підручниками, а за оригіналами - творами фундаторів фізики Ейнштейна, Бора, Планка.
Не всі витримували непростий режим роботи в лабораторії у 60-80 роки. «Тривалі нічні спостереження, навіть у вихідні й святкові дати без якоїсь суттєвої компенсації, призводили до перевтоми, помилок і, відповідно, роздратування,
образ і навіть звільнення, - пригадує Віталій Єпішев. - Мотря Василівна часто, з нашого погляду, була жорсткою і не завжди толерантною до навколишніх. Та навіть у поривах гніву вона щедро ділилася знаннями щодо таємниць Всесвіту, фізичних проблем, літератури або мистецтва. Людина широкого світогляду, розмаїтих захоплень і вподобань, вона в різних життєвих ситуаціях завжди залишалась особистістю. З нею було важко, але цікаво».
В останньому інтерв'ю на запитання, чи вірить вона в Бога, Мотря Братійчук відповіладуже цікаво. «Космонавт Титов на це питання відповів так: «Я знаю, що душа живе й знаходить свій осередок у космосі». Я ж так скажу: «Знаю, що душа моя буде на малій планеті №3372»...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати