Студент Оломоуцького університету допомагає землякам зі 128-ї закарпатської бригади боронити Луганщину (ФОТО)

Студент юридичного факультету Університету імені Франтішка Палацького в Оломоуці Василь Капустей регулярно возить необхідне для бійців закарпатської 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади просто на фронт. Він планує проводити збір коштів, заснований разом із фондом «Znesnáze21», аж до кінця війни. Збір був дуже успішним – із запланованих 380 тисяч крон чеських йому вдалося зібрати понад 3,5 мільйони (!) Кч.

Він сподівається, що збройний конфлікт між Росією та Україною протриває рік, максимально два роки. Про це він розповів модераторці передачі Епіцентр газети “Блеск” Маркеті Волфовій. Дорогою на передову він не раз зіштовхувався із кількома небезпеками для життя. «Це війна, там ситуація змінюється щодня».

«Збір коштів, безумовно, триватиме», – розповідає Капустей, який разом із колегами привозить на фронт накопичені запаси, такі як продукти харчування та спорядження для бійців 128-ї закарпатської бригади, яка обороняє Луганщину від рашистських загарбників. Він вірить у перемогу України, але залишається реалістом. Коли війна закінчиться, не може точно оцінити. “Ці оцінки різні, я особисто так думаю через рік-два”, – сказав він.

“Швидка допомога” з Буловки

У зимові місяці Капустей із друзями привозили на прифронтові території теплий одяг, продукти харчування та ліки, але речі, які необхідні на фронті, змінюються кожні кілька тижнів. «Зараз ми більше спеціалізуємося на конкретну техніку, дрони, автомобілі», — розповідає він. Його волонтерський колектив привіз на фронт кілька позашляховиків та 20-річний автомобіль швидкої допомоги, придбаний у празькій Факультетській лікарні “Буловка”.

“Швидка допомога” з лікарні Буловка прямує на допомогу бійцям 128-ї бригади на фронт проїздом через Карпати. Фото зі сторінок Василя Капустея у соцмережі Facebook

Воїни бригади Капустею регулярно надсилають список необхідних речей. “Наприклад, металошукачі були в списку, тому що місцевість дуже замінована, – розповідає він. – Щоб зробити це максимально ефективним, ми отримуємо список безпосередньо від командира підрозділу, і там точно зазначено, що саме їм потрібно». Командир також попросив привезти холодильник і морозильну камеру, бо останніми днями стало дуже тепло, і продукти слід десь зберігати, щоб не зіпсувалися.

Через блокпости тільки з дозволу командира

Капустей із друзями почав допомагати ще на початку війни. Спочатку вивозили біженців до Чехії. Згодом — предмети першої необхідності до кордону з Україною. «Сусіди з усього Жижкова почали носити до нашого гаражу їжу, одяг тощо, і ми почали регулярно перевозити цей матеріал біженцям. Це було у перші два-три тижні», – пригадує він. Але як тільки на кордоні почали накопичуватися запаси, Капустей вирішив налагодити зв’язок безпосередньо із закарпатськими воїнами.

«Багато хто боїться їхати аж на фронт, а біженцям на кордоні може допомогти по-суті будь-хто», – пояснив він. «Спочатку це була незвична справа, ми боялися. Було там багато перешкод, але як тільки ми зустрілися із командиром, він зміг протягти нас через усі ті блокпости. Через останній можете проїхати тільки із чітким дозволом командира, без дозволу їхати далі не можна. Остання ділянка — тільки під охороною української армії, тому боятися нема чого». Маршрут на фронт планується лише за кілька годин наперед і завжди враховує поточну військову ситуацію.

Зустріти танк чи винищувач – йде мороз шкірою

Під час поїздок волонтери зіткнулися з кількома ризиками. “Наприклад, ми заїхали на передову останню ділянку і просто нізвідки на дорогу вилетів танк. На такій більшій відстані ще не зрозуміло, чий це танк. Обидві сторони використовують майже однакову техніку. Це була напружена мить. Якби це був російський танк, у нас були б великі проблеми”, – розповів студент у програмі. «Схожа ситуація трапилася з нами із винищувачем, коли ми ремонтували колесо фургона. Винищувач пролетів десь двадцять метрів над нами, і, на щастя, він також був українським».

Чехія не обіцяє, а діє!

Капустей проживає у Чехії понад двадцять років, чеською мовою володіє, як рідною. Але тепер вважає своїм обов’язком щосили допомагати країні, у якій народився. Допомогу, яку Чехія надає Україні як з державних коштів, так і від волонтерів, називає важливою. За його словами, інші країни Заходу повинні брати приклад із Чехії.

«Допомога Чехії дуже добре помітна. З першого дня війни Чехія була однією з країн, яка менше говорить і більше діє. Надала Україні велику кількість важкої техніки, багато боєприпасів, жилетів тощо. Такі країни, як Німеччина, повинні наслідувати Чехію. Бо вони багато говорять, багато обіцяють, але майже нічого не посилають», – каже Капустей.

Зупинити путіна: погрози росії іншим країнам – це не блеф

За його словами, про це свідчить виступ президента України Володимира Зеленського перед чеськими депутатами та сенаторами. Він погоджується із його словами, що якщо Україну спіткає невдача, небезпека загрожує країнам Балтії та Чехії: «Війна росії проти України – це не стільки війна росії з Україною. Росія бореться з усім Заходом через Україну. Вони не зупиняться на Україні, і їхні заяви не повинні залишати в спокої жодного європейця. Вони відкрито погрожують Польщі, Словаччині, Чехії, балтійським та скандинавським країнам».

Тому він налаштований допомагати до самого кінця війни. Він оптимістично налаштований і вважає, що Україна обов’язково витіснить російські війська зі своєї території протягом року. А до цього він планує продовжувати збір коштів і регулярно їздити на фронт із запасами найнеобхіднішого бійцям – від шкарпеток, шоломів, через металошукачі і аж до позашляховиків.

Теги: студент, університет, земляки, бригада, Луганщина, Чехія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати