Кандидат фізико-математичних наук з Ужгорода нині захищає Україну на передовій (ФОТО)

Віктор Трошкі – кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізико-математичних дисциплін Українсько-угорського навчального інституту Ужгородського національного університету.

Кандидат фізико-математичних наук з Ужгорода нині захищає Україну на передовій (ФОТО)

Свого часу він закінчив математичний факультет УжНУ, відтак вчився в аспірантурі при механіко-математичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка і в 2016-му році захистив кандидатську дисертацію на тему "Квадратично фі-субгауссові випадкові величини та процеси". 

В УжНУ Віктор Трошкі викладає різні дисципліни, серед яких математичний аналіз функції однієї змінної, комплексний математичний аналіз, функціональний аналіз, теорія ймовірності. 

Вірніше, викладав, тому що зараз він – боєць 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Збройних Сил України. 

А ще Віктор Бейлович Трошкі – етнічний угорець. Він не проходив строкову службу в ЗСУ, не закінчував військову кафедру при університеті, не мав ні армійського, ні тим більше бойового досвіду. А значить, не перебував у резерві чи запасі й не підпадав під мобілізацію, тому міг і далі спокійно читати лекції студентам чи займатися науковою діяльністю. 

Проте в перші ж дні повномасштабного вторгнення росії доцент УжНУ добровільно пішов у військкомат і став солдатом 128-ої гірсько-штурмової бригади.

"Мої рідні були не в захваті від рішення піти на війну, але прийняли його без заперечень"

Ми зустрілися з Віктором у місці теперішньої дислокації підрозділу бригади, за 1300 кілометрів від Закарпаття. Найоптимальнішим місцем для розмови виявилося невелике приміщення, яке військові використовують як дровітню. 

– Я народився в селі Кінчеш під Ужгородом, – розповідає Віктор, вмостившись на полінах, накритих маскувальною сіткою. – За національністю угорець. Мої бабуся й дідусь по татовій лінії майже не говорили українською, але батьки вдома навмисно спілкувалися двома мовами – угорською й українською, тому я досконало вивчив обидві. 

Моя дружина – українка, вона з іншого села біля Ужгорода. Ми вчилися в аспірантурі, тому вона теж викладає в УжНУ. Маємо двох синів: Давиду три рочки, а Даніелю – один. І ми так само розмовляємо з ними двома мовами: я – угорською, а дружина – українською. Молодший, Даніель ще не розуміє, куди я подівся, а Давид знає, що "тато ганяє поганих дядь".

Через кілька днів після початку війни Віктор прийшов у військкомат, щоб записатися добровольцем у ЗСУ. Перед тим розповів про своє рішення рідним. Вони були, м'яко кажучи, не в захваті. Однак прийняли його без заперечень. 

 Віктор Трошкі не підпадав під мобілізацію, тому міг і далі читати лекції студентам 

При розподілі за військовими спеціальностями кандидата фізико-математичних наук віддали в артилерійський підрозділ 128-ої бригади.

– У військкоматі була величезна черга з добровольців і мобілізованих, – продовжує Віктор. – Коли я подав документи й розповів, де працюю, один із офіцерів вигукнув: "О, нам якраз такі потрібні в артилерії!". Мабуть, через те, що хороший артилерист має добре знати математику. Так я сюди й потрапив. 

До того уявлення не мав, як працює артилерія, ніколи навіть автомат Калашникова не тримав. Нам показали, як поводитися зі стрілецькою зброєю, а тонкощі роботи артилерії я освоював уже в бойових умовах. 

"Про присудження мені почесної відзнаки Угорської академії наук я дізнався на фронті" 

Разом із товаришами по підрозділу доцент УжНУ стійко зносить воєнно-польові умови: ночує в спальнику, часто на підлозі в нежитлових приміщеннях, гріється біля грубки, звикає жити без електроенергії й стабільного мобільного зв'язку. Радіє, якщо вдається коротко переговорити з рідними, а іноді обходиться простою смс, що все гаразд. 

Околиці позицій артилерійського підрозділу неодноразово обстрілювали росіяни, утім, слава Богу, всі наші бійці живі й здорові. 

– Нам щодня привозять гарячу їжу і навіть солодощі (напевно, від волонтерів), – каже Віктор. – Недавно встановили польовий душ, так що двічі на тиждень можна помитися. Я не вибагливий, тому вважаю такі умови нормальними. Командири ставляться до солдатів по-людяному, це мене навіть трохи здивувало. Морально я був готовий до жорсткіших умов. 

– Чому ви вирішили піти на війну? – питаю Віктора. 

– Події останніх днів на Київщині це дуже промовисто ілюструють. Моя бабуся за татом (та, що майже не говорила українською) часто розповідала мені, як червона армія в 1944-му році звільняла Закарпаття. І як ставилася до угорців. Було те саме, що ми бачимо зараз у Бучі, Ірпені, Гостомелі та інших населених пунктах – один до одного. 

Мого дідуся репресували й відправили на Донбас тільки за те, що він був угорцем. Потім, через роки, його реабілітували. Бабуся вже померла, але коли почалася ця війна, я дуже яскраво згадав її розповіді й вирішив зробити все, щоб подібне жахіття знову не докотилося до Закарпаття. І до України теж, але поки маємо те, що маємо… 

 

"Молодший син ще не розуміє, куди я подівся, а старший знає, що "тато ганяє поганих дядь" 

Історія Віктора Трошкі, можливо, не вартувала б окремої розповіді, якби не одна особливість. 

21-го березня цього року президія Закордонного відділення Академії наук Угорщини на своєму засіданні присудила Віктору Трошкі Почесну відзнаку імені Ороня Яноша "за вагомий внесок у розвиток науки". Це одна з найвищих відзнак Академії наук Угорщини, якою щороку нагороджують як учених із Угорщини, так і з-за кордону. 

 

Повідомлення Угорської академії наук про присудження Віктору Трошкі почесної відзнаки (фото надане директором українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ Олександром Шпеником)

Почесна церемонія вручення нагороди, а також грошової премії в розмірі 500 тисяч форинтів (близько 43 тисяч гривень – автор), відбудеться на загальних зборах Академії наук Угорщини 3-4 травня 2022-го року в Будапешті. 

– Ми ще до війни подали матеріали на отримання відзнаки, – пояснює Віктор Трошкі. – Це мої наукові статті на тему теорії ймовірності та математичної статистики, які індексуються в наукометричній базі Scopus і оцінюються за імпакт-фактором, кількістю посилань та іншими критеріями. І я виявився одним із переможців.

Відповідний лист із Академії наук Угорщини прийшов в УжНУ, мені переслав його фото мій керівник, директор українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ Олександр Шпеник. 

Командири вже знають про відзнаку й привітали мене. Але чи реально отримати відпустку й поїхати на урочисте вручення відзнаки, тим більше, за кордон, я не цікавився… 

У підрозділі бригади служать ще троє угорців із Закарпаття. Одного з них, трохи старшого, Віктор напівжартома називає Йончі-бачі (угорською – дядько Іван). Він виявився поруч під час нашої розмови. 

– Мій батько Барта – угорець, мама Ґайдош – угорка, то хто я, як не угорець? – риторично запитує солдат Іван Барта. – В Угорщині моє прізвище звучить "Борто", а в Україні – "Барта". Звати Іван Янович, але дома я Йончі. 

Батьки народилися при чехословацькій владі, тому тата записали Барта Ян Йозефович, а маму – Ґайдош Гелена Ладіславовна. Тобто на чеський манер. Коли була яка влада, то так людей і записували. 

Дома в Коропці (село на Мукачівщині – автор) я більше спілкуюся українською, угорську знаю слабше. То місцеві угорці називають мене "укран націоналішта", тобто українським націоналістом, – сміється Йончі-бачі. – Але я на це не зважаю. У перші години після початку війни добровільно прийшов у військкомат, а вже потім сказав рідним, що йду на війну. Бо треба цю російську наволоч викорінювати… 

Віктор Трошкі та Йончі-бачі – етнічні угорці, бійці 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади 

Принаймні четверо із загиблих на війні етнічних угорців мали крім українського й угорське громадянство 

І насамкінець трохи статистики. 

Впродовж восьми років – із 2014-го і до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24-го лютого цього року – в зоні бойових дій на Донбасі загинули 100 закарпатців. Це бійці різних військових підрозділів, але найбільше – зі 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Із цих ста загиблих дванадцятеро були етнічними угорцями. 

За переписом 2001-го року на Закарпатті мешкає 150 тисяч угорців, тобто 12,1% від загального числа населення області. 

Втім, насправді їх значно менше, оскільки частина угорців за останні двадцять років виїхала із Закарпаття на постійне місце проживання в Угорщину або інші країни Євросоюзу. Тому кількість загиблих угорців серед загиблих на війні закарпатців у пропорційному відношенні значно більша, ніж кількість угорців, що мешкають на Закарпатті. 

Свого часу автор цього тексту працював на державній службі й курував у тому числі питання учасників АТО та міжнаціональні відносини на Закарпатті. І з'ясував, що з 12 загиблих угорців принаймні четверо мали крім українського ще й угорське громадянство. Цей факт повідомили рідні та близькі загиблих. Щодо інших восьми загиблих родичі не захотіли відповідати на це питання. 

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24-го лютого цього року серед загиблих закарпатців є принаймні один етнічний угорець – Кіш Шандор Шандорович, головний старшина Військово-Морських Сил Збройних Сил України, ужгородець. 29-річний військовий моряк загинув в останні дні лютого, напів сиротами залишилися двоє дітей. Президент України нагородив Шандора Кіша орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно). 

Зараз у Збройних Силах України, зокрема 128-ій бригаді, продовжують служити етнічні угорці. Деякі з них крім українського мають і угорське громадянство, однак не афішують це. 

Останні парламентські вибори в Угорщині та пов'язані з ними деякі заяви офіційних осіб угорського уряду були болісно сприйняті українським суспільством, яке понад місяць протистоїть російському агресору і дуже сподівається на підтримку країн-сусідів. 

Однак кожному, хто здіймає хайп на угорську тематику, не розбираючи, де політика, а де прості люди, слід згадати Віктора Трошкі, Івана Барту та інших етнічних угорців із Закарпаття. Котрі добровільно пішли зі зброєю в руках захищати Україну і за необхідності жертвують заради своєї країни найдорожчим – власним життям. 

Офіцер 128-ої гірсько-штурмової бригади Ярослав Галас, Українська правда

15 квітня 2022р.

Теги: кандидат, доцентр, УжНУ, Віктор Трошкі

Коментарі

Жандарм без пендрика 2022-04-25 / 14:03:54
Сил і удачі !

Вуву десь типирь? 2022-04-23 / 18:58:11
Вуву, Пенсіонер, Злий, Сорри та інші… Де ваші коментарі, панове?

А що втилу? 2022-04-18 / 12:51:40
А тимчасом у тиловому УЖНУ продовжують викладати мову окупанта!

Наталія 2022-04-17 / 22:43:11
Вітаю Вас-з нагородою?Нехай -Бог береже Вас від всього зла,і благословить Вас і вашу сім'ю на многая і благая літ!!!Слава Богу- за такого воїна,як Ви!Повертайтесь-додому живим!На-Вас чекають рідні,особливо-синочки!

Спасибі 2022-04-16 / 01:45:26
Спасибі за статтю.
Хлопці просто чудові. Низький уклін.

НОВИНИ: Соціо

17:26
У Мукачеві попрощалися із полеглим на війні Героєм Олександром Услебером
12:59
У суботу в Сільці навколішки прощалися з полеглим на війні Едуардом Поповичем
15:38
/ 1
Біженці їдуть до Праги в пошуках кращого життя, – кажуть в ПП "Ужгород - Вишнє Нємецьке"
12:14
Для дітей переселенців, що проживають у гуртожитку УжНУ, влаштували майстер клас з малювання
11:24
/ 4
22 травня Мукачево прощатиметься з полеглим у війні Героєм Олександром Услебером
10:57
На Закарпатті оголошено переможців V Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
08:25
/ 2
У Климовиці на Іршавщині попрощалися з полеглим на війні вчителем Дмитром Шалеником
17:38
/ 9
Вулиці Чубинського, Аркаса, Гнатюка, Естонська, Латвійська, Скрябіна: в Ужгороді триває процес дерусифікації
16:46
/ 4
В Ужгороді прощалися з полеглими у війні Сергієм Бірняком та Сергієм Шимоном
15:17
/ 3
ФОТОФАКТ. 128-ма закарпатська бригада вже використовує на передовій гаубиці М-777
13:41
У районній лікарні Берегова встановлюють сучасне медичне обладнання
11:57
/ 1
Закарпатські депутати просять керівництво держави врегулювати джипінг
09:36
На Закарпатті для військових провели навчання з тактичної медицини
09:32
/ 1
З Ужгорода військовим на фронт відправлять вишивані обереги
09:17
/ 8
Двоє лікарів із Хустщини загинули внаслідок ракетного удару по медичній частині у зоні бойових дій
08:02
/ 7
У Кушниці попрощалися з полеглим Героєм Василем Кострабою
22:36
ФОТОФАКТ. В Ужгороді відбувся благодійний велозаїзд у вишиванках
17:13
В Ужгороді волонтери фарбують тканину для маскувальних сіток
17:02
Розмовна англійська – в іграх: в Ужгороді переселенці допомагають вивчати іноземні мови
16:48
/ 4
Закарпатська облрада підтримала звернення громадськості щодо захисту полонини Боржава від вітряків
16:11
/ 5
В Ужгороді прощатимуться із полеглими у війні Героями Сергієм Шимоном та Сергієм Бірняком
15:48
В Ужгороді до Дня вишиванки відбувся благодійний концерт
15:45
Закарпаття отримало нову партію Starlink
13:25
На Закарпаття доставлять понад 400 курсів протиковідного препарату "Молнупіравір"
12:45
У Нацпарку "Синевир" на Закарпатті вирощують лікарські чаї
» Всі новини