Сім’я Білоцьких незвична лише тим, що в ній насправді "сім Я" мами Лідії та тата Анатолія. Семеро їхніх синів, найстаршому з яких 27 років, а наймолодшому – 14, виховані на християнських ідеалах. Лідія Ярославівна каже, що її материнської любові, тепла вистачає на всіх її дітей.
До розмови приєднуються старші сини Білоцьких. Пригадують, як з нетерпінням чекали повернення мами з новонародженими братиками із пологового будинку. Переконують, що жодних ревнощів між братами не було. Навпаки, допомагали матері доглядати малечу. А взагалі, відповідальність один за одного відчували завжди. Дружньо живуть і сьогодні. Мають і друзів, проте брати Білоцькі не уявляють життя один без одного.
В середньому різниця між ними два роки. Хоч вони різні вдачею, зізнаються, що прагнуть знайти собі дружин, схожих на їхню маму. Планують мати сім’ю мінімум з трьох дітей. Особлива ж любов синів Білоцьких до музики. Семеро братів не лише грають на різних музичних інструментах, а й гарно співають.
Наразі шестеро братів – випускники Ужгородської ЗОШ №19 – здобули спеціальності й працюють на різних підприємствах.
– Поки мама з нами уроки вчила, школу закінчила уже шість разів, – сміється найстарший син Андрій. На черзі чотирнадцятирічний Юра. Як наймолодшому, в сім’ї йому приділяють найбільше уваги.
Поки хлопці наперебій розказують про своє дитинство, Лідія Ярославівна пригадує, як у 1990 році, після катастрофи на Чорнобильській АЕС, сім’я переселилася із Коростеня, що на Житомирщині, до Ужгорода. На той час в родині вже було шестеро дітей. Жилось нелегко. Лідія Ярославівна згадує, як сама пекла хліб, аби зекономити, шила капці й продавала в Угорщині. Як родина вистояла, пережила важкі часи, інколи дивуються люди. Нічого дивного, тут дійсно один за всіх і всі за одного.
До речі, на Закарпатті проживає понад 15 тисяч багатодітних сімей, у 18 з яких виховується 10 і більше дітей, та близько 1500 родин з 5-ма і більше неповнолітніми дітьми. Цього року, до Дня матері Указом Президента України Віктора Ющенка 17 закарпаткам присвоєно почесне звання “Мати-героїня”.