Олег Гаваші: "Нам потрібна стабільність — політична й економічна"

Олег Гаваші

Поділитись думками щодо ситуації, яка склалась в країні, ми попросили Олега Гаваші, голову Закарпатської облдержадміністрації:

– У Верховну Раду були запрошені і керівники облдержадміністрацій та обласних рад. Отже, ми стали безпосередніми свідками подій. Мені важко підібрати слова, щоб висловити обурення тим, що сталося у парламенті. Зрозуміло, кому це вигідно і хто за цим стоїть. Найбільше обурює те, що Юлія Володимирівна подає все це неподобство під гаслом боротьби за інтереси народу.
Хочу сказати тільки одне: політиканство, а інакше не назвеш те, що відбувається, ще ніколи нікому не приносило довготривалих дивідендів. Зрештою, оцінку цим політикам дадуть і люди, й історія.
Прем’єр-міністр вважає, що у стрімкому зростанні цін, а отже, і наростанні інфляційних процесів, падінні економіки винні всі: світова фінансова криза, український парламент, опозиція, Віктор Ющенко і Віктор Балога і, звичайно ж, губернатори. У цьому списку нема тільки уряду – він, мовляв, робить усе можливе, аби вивести країну із кризи, але йому не дають працювати всі – список дивіться вище. Не буду коментувати "високі матерії" Юлії Володимирівни стосовно світової фінансової кризи. Зупинюся на звинуваченнях, які стосуються безпосередньо регіонів.
Коли все добре, то Прем’єр каже, що це – заслуга уряду, як тільки випливає негатив – винні місцеві органи влади. Юлія Володимирівна переконана, що "сьогодні губернатори виконують доручення практично роздмухувати інфляцію, робити так, щоб ціни зростали для того, щоб розправитися з урядом". Одним словом, керівники облдержадміністрацій займаються саботажем. Так Прем’єр заявила у вівторок під час прес-конференції.
Зрозуміло, Прем’єр змушена шукати винних, адже за перших чотири місяці цього року в Україні рівень інфляції сягнув 113,1 відсотка. Її сформовано передусім за рахунок підвищення цін на продукти харчування (21%), подорожчання пально-мастильних матеріалів (на 12,2%), зростання вартості послуг водопостачання та каналізації (відповідно 10,4 та 9,5 відсотка) тощо. Подивимося, як же Закарпатська облдержадміністрація "саботувала" стримування інфляційних процесів і зростання цін?
За січень-квітень  2008 року індекс споживчих цін (інфляції) в області становив 111,4%, тоді як у середньому по Україні – 113,1 відсотка. В загальнодержавній комплексній оцінці соціально-економічного розвитку областей України Закарпаття займає за цим показником 3 місце, тобто у нас він один із найнижчих. Темпи зростання цін на більшість видів продуктів харчування в області також є нижчими від зростання цін, які зафіксовано в цілому по Україні.
Завдяки вжитим заходам нам досі вдавалося стримувати підвищення цін на хліб. Ще у грудні минулого року моїм розпорядженням запроваджено для суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності граничний рівень торговельної надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) при реалізації борошна, хліба та хлібобулочних виробів, яловичини, свинини і м’яса птиці (в розмірі 10%); макаронних виробів, круп, цукру, ковбасних виробів варених, молока, сиру, сметани, масла вершкового та олії (15%). Встановлено також граничні рівні рентабельності виробництва основних сортів борошна, хліба і хлібобулочних виробів у розмірі 5 відсотків, а також запроваджено обов’язкове декларування суб’єктами господарювання, які провадять діяльність з виробництва  та/або реалізації продовольчих товарів, у разі збільшення протягом місяця на 1 відсоток оптово-відпускних цін на низку товарів. Зрештою, місяць тому підписано “Меморандум порозуміння” між владою і виробниками продовольчих товарів та суб’єктами мережевої роздрібної торгівлі, що працюють в області. Але при цьому виникла парадоксальна ситуація: за негласною вказівкою "з центру" контролюючі структури почали перевіряти саме ці торгові заклади. То як надалі на місцях домовлятися із бізнесом?
Або як обласна влада може вплинути, скажімо, на вартість пально-мастильних матеріалів, які, погодьтеся, є важливим чинником здорожчання продуктів харчування? Скільки восени коштуватиме пшениця чи картопля, якщо зараз селяни витрачають такі кошти на весняно-польові роботи? При цьому у зв’язку із проведенням Нацбанком жорсткої монетарної політики банківська система припинила кредитування, передусім у виробництво та сільське господарство. Багато банків припинили кредитування в національній валюті, зосередившись лише на низько ризикованих галузях, як-то торгівля. Це знищує систему кредитування загалом. Але уряд про це знову ж таки мовчить.
Разом з тим, визнають, що підвищення цін на продукти харчування сталося через існуючий дисбаланс на товарних ринках. Виправлення цього дисбалансу можливе за рахунок або державних інтервенцій Аграрного фонду, або Держрезерву. Закарпаттю за квотою щомісяця виділяється 900 тонн борошна, з яких 450 тонн – із Аграрного фонду (і воно дійсно є) та 450 т – з Держрезерву (якого нема). Облдержадміністрацією укладено тристоронні угоди з хлібопекарськими підприємствами та Батьовським комбінатом хлібопродуктів. Але останній досі цю угоду не підписав, оскільки продовольче зерно із Держрезерву на комбінат не надійшло. То при чому тут обласна влада?
Не витримує критики і звинувачення Прем’єра стосовно того, що нібито області не бажають вибирати з Держрезерву м’ясо. В Ужгороді, на державному підприємстві "Укрпродконтракт", що належить до системи Держрезерву, на відповідальному зберіганні – яловичина І категорії глибокої заморозки. Вартість її – 20 грн. 50 коп. В той же час середня ціна яловичини І категорії, яку реалізують закарпатські підприємства, – 21 гривня. Держрезервівське м’ясо придатне лише для промислової переробки,  закарпатське – свіже, охолоджене. Різниця ж – всього 50 копійок! До того ж, Держрезерв визначив структури, які займаються поставкою м’яса, і всі вони знаходяться за межами нашої області. То як на них впливати?
Зі всією відповідальністю хочу заявити, що керівники областей аж ніяк не зацікавлені в дестабілізації ситуації в регіонах, країні. Нам потрібна стабільність – як політична, так і економічна. А цього тривалий час нема. Головою облдержадміністрації працюю вже при третьому уряді. Скажу: легко не було ніколи, але раніше якось вдавалось знаходити спільну мову, вирішувати питання як на рівні міністрів, так і вищого керівництва. Цього зараз нема. Ростуть стоси переписок по Солотвинському солеруднику, золоторуднику, під’їзній дорозі до вантажного терміналу МАПП "Ужгород", по фінансуванню державних програм, як-то придбання "Шкільних автобусів" чи "швидких", а урядовий "віз" і нині там.
В Києві мають нарешті усвідомити, що Україна – це не тільки столиця, а і Хмельниччина та Закарпаття, Дніпропетровськ і Чоп. Уряд же намагається централізувати владу, але при цьому відповідальність покласти на місцеві органи влади.
Ми докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити надходження у бюджети всіх рівнів. При цьому область протягом останніх років стабільно перевиконує планові надходження. Так, минулого року із Закарпаття лише у держбюджет надійшло понад план 115,7 мільйона гривень, за 4 місяці цього року – вже 95,7 мільйона. Що ж ми отримали з державного бюджету? На сьогодні надходять тільки кошти на виплату соціальних допомог. Жодної копійки не надійшло по лінії державних субвенцій. Більше того, досі Кабміном не затверджено переліку об’єктів, які підлягають фінансуванню за різними субвенціями. Скажімо, по субвенції на соціально-економічні об’єкти за січень-квітень ми вже мали отримати 2,2 млн. гривень із запланованих на цілий рік 32,5 мільйона. По цій субвенції заплановано будівництво чи реконструкцію тощо 35 об’єктів, зокрема шкіл, медзакладів та інших важливих для області установ. Так само і по субвенції на енергозбереження, будівництво газопроводів, газифікацію: на сьогодні область вже мала отримати 5,9 мільйона. Отримали – нуль цілих нуль десятих. У кращому випадку перелік об’єктів Кабмін затвердить у кінці червня. Коли проводити тендери, коли і як освоювати мільйонні кошти?
Минулого року ситуація була теж непростою: Кабмін із запізненням затвердив перелік об’єктів, але кошти надходили згідно із планом. За цих умов нам довелось неймовірними зусиллями освоювати кошти, щоб Київ їх не забрав назад. Цього року ситуація взагалі виходить за рамки здорового глузду. Що буде, важко навіть прогнозувати.
Наші високі політики дуже полюбляють говорити про розширення повноважень місцевих органів влади. Але уряд не чує регіонів, вони вважають, що краще знають, яку школу передусім треба будувати в Закарпатті. На сьогодні в Україні відсутнє таке поняття, як регіональна політика, стратегічне бачення шляхів розвитку областей.
До прикладу. Уряд Єханурова запровадив розробку середньострокових програм регіонального розвитку. Закарпаття до цього поставилось дуже серйозно – така програма була розроблена з перспективою до 2011 року.  Крім того, маємо і довгострокову програму до 2015 року, щороку розробляється короткострокова. Виявляється, при нинішньому уряді вони вже не актуальні, бо запроваджуються адміністративні, "ручні" методи управління. Так просто легше працювати. Тим часом скільки зусиль витрачається на вирішення важливих питань на державному рівні!
Ось на чому повинен зосередити увагу уряд, а не займатися пошуком винних і перекладанням відповідальності на керівників регіонів. Зрештою, хочеться вірити, що в цій безпрецедентній ситуації здоровий глузд все-таки переможе – парламент займатиметься тим, чим має займатися, уряд – оглядатиметься не на майбутні вибори, а думатиме про нинішній та завтрашній день мільйонів своїх співвітчизників. Глава держави чітко висловив позицію: "…ніякі авантюри про переформатування коаліції не пройдуть. Ніяких заходів відносно проведення дострокових парламентських виборів я не сприймаю. Категорично не сприймаю – і буду все робити для того, щоб чинний парламент, більшість несли відповідальність за зобов’язання, взяті перед виборцями". Повністю підтримую Президента в тому, що в руках політичних сил є всі можливості нормалізувати роботу парламенту, зайнятися практичною роботою, а не популізмом, – підкреслив на завершення Олег Гаваші.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати