Старозавітне Белебово з його кам'яними вуличками-полями. Суворі, рублені з дерева Клочки, які свого часу так і не пустили до себе колгоспу. Родинна Линтирьовиця, де в кожному другому дворі мешкають Лінтури. Вузенька і крута Поляна, куди рідко забреде авто. Піднебесна Богданови-ця, звідки дорога лише назад. Схована в папоротях і ліщинах Лісарня. І ув'язує цю мило розкидану по горах дрібноту Верхня Визниця. Справжня верховина на Мукачівщині. Рай для грибників і цінителів натурального відпочинку. Недарма міські відпочивальники облюбували цю місцину для своїх уїк-ендів. Іноземці радо купують тут шматки незайманої природи, а місцеві бізнесмени потужно закладають організовану рекреацію.
Та лише на прийшлий погляд впадає в око романтика й екзотика. Сільська ж громада живе передовсім хлібом насущним. Рівно два роки тому її очолив Михайло Сарканич. Можна ска-
зати, що селяни його покликали від плуга, від молота. Бо доти з родиною займався фермерством, виробництвом. І ця підприємницька жилка згодилась і ґазді села. Він не став чекати, поки державні інвестиції прийдуть у село, а одразу взявся за роботу.
Тверда і вміла чоловіча рука вже нині помітна в усьому. Голові вдалося, залучивши інвесторів, підвести 12 кілометрів газопроводу. Буде клопотати про документацію і підведення голубого палива до осель. Лісовози й машини з кар'єрів нищили дороги, вцілілі після довгих зим. І ось відновлено 1800 м твердого покриття.
Громадські пасовища тіснилися хащами і пікніками городян. Нарешті з цим наведено лад, відпочивальникам відведено місця й орендовані дачі біля річки. Ще одна стаття доходу сільської скарбниці. Натомість підживлено 17 гектарів загального пасла. Бо майже в кожному дворі тут по дві-три корови. А всього жителів 2300 осіб. Укріплено також 300 метрів берега норовистої річки Ви-зниці, що звикла рвати греблі й підмивати береги. Зараз збираються толоки на прибирання прибережних територій і облаштування рекреаційних куточків. Насаджено понад 100 декоративних дерев і кущів у центрі села, закладено дендрарій при школі. Цю справу започаткував разом із дітьми ентузіаст-лісівник Євген Легеза, який здавна виношує ідею - закласти біблійну алею рослин. Про шкільні справи варто сказати окремо. Тут кипить будівництво нового корпусу, добре, що вдалося включити його до державного бюджету. Відрадно, що роботи постійно тримають на контролі голова Мукачівської райдержадміністрації Ілля Токар та його заступники Іван Михайло і Василь Пашкуляк. Планують відкрити для юнаків автошколу та слюсарну майстерню. А дівчата роботу в селі вже мають. Михайло Іванович торік домовився про відкриття тут швейного цеху. І дітки, дякувати Богу, рясно родяться на визницьких теренах. А дитсадок - як рукавичка. В цьому році планують відкрити ще одну групу на 25 дітей у дитсадку, який ошатно прикрасили ігровим майданчиком. А нові пари молодят, до речі, ставатимуть відтепер на рушничок у новій кімнаті щастя.
Будь-який міський ЗАГС позаздрив би цьому приміщенню.
Багато що підупало в часи стагнації. Повним ходом триває ремонт лінії електропередач, а окремі хутірці і хатки розкидані по горах. Однак упродовж 2008 року повинні, впевнений голова, замінити старі опори на нові. Випрямляються русла річок, здійснюються протиерозійні заходи. Тут бирову допомагає технікою син з його малим підприємством «Ізумруд». Вивозять відвали зі старого кар'єру і підсипають підмиті грунтові дороги.
Далеко не кожне село похвалиться таким Будинком культури, який відродили у Визниці. До Мукачева далеко, самим треба влаштовувати собі відпочинок і розваги. Тому й у невеличкій Лісарні відремонтували клуб, налагодили в ньому роботу.
Є що, нівроку, сказати односельчанам на дворічному звіті. Але про одне Михайло Іванович говорити не буде. Бо тут і слів не треба. Досить заїхати в центр села — і погляду відкриється ошатний комплекс пам'ятника Діви Марії і обеліска добровольцям, обсаджений екзотами й оторочений декоративною кованою огорожею. Це не тільки справа рук голови, але і душі його. Це його головний подарунок землякам і тисячам людей, що проїжджають селами, зачаровані тутешньою красою.