В ужгородському "Малятку" — майже комунізм

Майже комунізм
Наша область має добру славу рекреа­ційної й багата на санаторні заклади. Та майже всі вони для дорослих. З дитячих збереглися лише «Малятко» й протитуберкульозний санаторій «Човен». Але якщо останній все-таки для спеціалізованого контингенту, то в «Маляткові», без перебільшення, варто побувати всім закарпатським дітям. Адже таких, хто часто не підхоплює застуду чи й хронічні захворювання, особливо бронхів, нині навряд чи можна зна­йти.
Якщо коротко, то «Малятко» – це комунізм. У найкращому й ідеальному значенні цього слова. Путівку в санаторій надають безкоштовно, за рекомендаціями педіатрів, сімейних лікарів. При цьому обходиться перебування дітей від 2 до 6 років щонайменше у 45 гривень на добу.
Головний лікар «Малятка» Галина Мороз розповідає, що діти – дуже вдячна категорія: трохи попрацювати, й результат обов’язково буде. Серед алгоритмів роботи – відповідний режим дня, дієтотерапія, лікувальна фізкультура, дихальні вправи, використання камери штучного клімату (для дихання солотвинською сіллю), інгаляції – лікарі складають індивідуальний план для кожного малюка. Відтак стежать, які результати дало оздоровлення – є спеціальні карти спостереження за віддаленими результатами, які надсилають районні педіатри. Через півроку-рік видно, що діти рідше хворіють, менше загострень. Котрі батьки це зрозуміли, шлють сюди дітей знову й знову.
Крім лікування, з малятами постійно займаються вихователі. Скажімо, минулого тижня готувалися до Великодня – малювали на папері писанки, вивчали пісеньки й навіть прибирали, хоча спеціальну «Маляткову толоку» довелося кілька разів переносити через дощі. Поміж цим проводиться й психокорекція – настанова на здоров’я.
Це видається особливо цікавим, адже малюки навіть до дитсадків звикають важко, а в санаторії вони цілодобово більше місяця перебувають без батьків.
Галина Мороз: «У кожної дитини на адаптацію йде 3–5 днів, а відтак навіть найбільш домашні, від яких не відходили мама чи бабуся, поводяться так, ніби тут жили завжди. Хоча, звичайно, це ще пережиток радянських часів, коли дітей брали у заклади без мам, і найближчим часом плануємо один із корпусів переобладнати – на перебування малят із кимось з батьків.
Дітки в нас 40 днів, і такий термін обрали не випадково – визначили, враховуючи великий досвід закладу. Хоча десятиліттями й донедавна, навіть ще минулого року, це були два місяці. Та стільки не потрібно – надто надовго дитину відривають від сім’ї, та й ліпше, коли охоплено більше дітей. До речі, ми ж самі й розробили стандарти та протоколи лікування і оздоровлення за різними нозологіями, на яких спеціалізується «Малятко». Бо якщо для інших педіатричних сфер Міні­стерство охорони здоров’я розробило протоколи лікування, то для санаторно-курортного оздоровлення дітей – їх ще немає».
Протягом року в «Малятку» діти від 2 до 6 років. Загалом за рік близько 700. А влітку набирають в оздоровчий табір майже 400 молодших школярів – до 10 років – на 4 коротші змі­ни, по 20 днів. Буває, що в «Малятко» привозять і дітей, яких забирають від позбавлених батьківських прав. Ось і цими днями нарешті людяне ставлення, турботу відчув п’ятирічний Юрко з Великоберезнянщини. Співчутливі працівниці бідкаються: дуже добра, розумна, спокійна дитина, а скільки пережив із матір’ю-п’яницею, і далі його чекають інтернатні заклади. Галина Іванівна каже, що соціальні служби могли б частіше користуватися можливостями «Малятка» і направляти таких дітей, як Юрчик, адже вони насамперед потребують реабілітації – і не лише медичної, а й соціальної, психологічної.
Для дітей – найкраще
Нещодавно одна з виховательок санаторію їхала на роботу в маршрутці і, коли попросила зупинитися, почула здивоване: «А хіба там ще працюють?» Ми вже звикли, що такі неприбуткові заклади поза­кривали давно.
«Малятко» вдалося зберегти винятково завдяки старанням медичного керівництва області та працівників закладу. Були часи, коли персонал не знав, як розподілити мізерні кошти, аби забезпечити ді­тям не те що повноцінне, а бодай достатнє харчування. Про ремонт старих корпусів не могли й мріяти. Тепер, за словами головного лікаря, цей обласний заклад отримує стовідсоткове фінансування на всі поточні видатки. Відбудовують усю базу, корпус за корпусом. Торік повністю на найсучасніший взі­рець переобладнали котельню. Водопостачання – з окремої свердловини, а ще, для резерву, під’єдналися до центральної глибинної свердловини Оноківець. До слова, санаторій працює з 1945 року, і перші ліжка роз­містили в колишній попівській фарі.
 Цього року на капітальні вкладення отримали мільйон гривень. До літа планують закінчити кардинальний ремонт харчоблоку, а до кінця року завершити реконструкцію спального  корпусу. На наступний рік заплановано зробити лікувально-діагностичний корпус.
Галина Іванівна прагне приймати протягом року й школярів. Адже діти тепер ідуть до школи з шести років, а це велике навантаження, і багато з них хворіє, пропускає заняття, а відтак і відстає у навчанні. Вивчається нормативна база, щоб організувати в майбутньому навчальний процес хоча б для однієї групи школярів. Тим більше, що в санаторії працює двоє педагогів початкової школи і, можна було б зранку проводити лікувальні процедури, а з обіду – 3–4 уроки.
«Малятко» має великий потенціал і неабияку перспективу – вдалося зберегти унікальну зелену територію, де є ще резерв для будівництва нових корпусів. Уже налагоджено співпрацю лікарського колективу санаторію з Київ­ським НДІ педіатрії, акушерства та гінекології, з обласним НПО «Реабілітація» МОЗ України, зокрема розробляється програма відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму й рецидивний бронхіт. До цієї роботи залучено наукових працівників кафедри педіатрії УжНУ, спеці­алістів Ужгородської міської дитячої  лікарні.
Через аварійну ситуацію навряд чи ближчими роками, якщо взагалі коли-небудь, закарпатські діти зможуть повноцінно оздоровлюватися в обласній алергологічній лікарні, на базі солотвинських шахт. «Малятко» може стати гідною альтернативою. Уже ближчим часом саме цей заклад, очевидно, виросте у єдиний обласний методичний центр лікування, реабілітації і оздоровлення наших дітей. Це вкрай важливо насамперед тому, що йдеться про шанс нарешті не тільки лікувати, а й запобігати захворюванням, тим більше дітей. Тож є надія   виростити наших малят здоровими. 

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати