У найбільшій сироварні Закарпаття скаржаться на нестачу молока

“Фактично, ми зараз працюємо не на повну потужність через нестачу молока, хоча у літню пору зазвичай приймали від населення найбільше молока в році. Цьогоріч маємо на 15% менше молока, ніж зазвичай. Те, що у нас в селах стало менше корів, пояснюємо наслідками пандемії. Багато людей в Селищі перехворіли коронавірусом минулого року і після хвороби не мають сили доглядати за коровами: треба косити траву на сіно, годувати, прибирати, пасти, це важка робота,” - розповіла Пригара.

За її словами, в селі багато сімей живуть саме із того, що здають своє молоко на сироварню.

Іншою, на її думку, причиною може бути те, що сироварня під час пандемії припиняла роботу, а потім не одразу наростила обсяги виробництва.

“Минулого року ми вперше із часу запуску в 1994 році зупиняли виробництво, такого не було навіть в рік дефолту в 1998-му. Спочатку думали, що закриємося на два-три тижні, зрештою довелося не працювати протягом кількох місяців. Коли сироварня відновила роботу, ми не одразу вийшли на ті ж потужності, що й до пандемії і брали у людей менше молока,” - припускає Пригара.

За її словами, раніше на сироварню забирали молоко тільки від людей із Нижнього Селища, зараз машина їздить за свіжим молоком для сиру також у сусідні чотири села на Хустщині.

Як повідомлялося, Селиська сироварня — найстаріша з крафтових сироварень на Закарпатті, її запустили за підтримки європейської комуни “Лонго Май” (Франція, Швейцарія). Традиційно, на сироварню беруть молоко за ринковими цінами тільки від місцевих жителів. Постійними постачальниками сироварні є 120 сімей. Безпосередньо на виробництві працюють 10 людей, це переважно жінки. Вони переробляють молоко на сир за спеціальною технологією, також доглядають за сиром у сиросховищі.

Тут виготовляють крафтові швейцарські сири, що мають локальні назви — “Селиський”, “Хуст” та “Нарцис Карпат”, присвячений знаменитій Долині нарцисів під Хустом.