Закарпатцям не вся екзотика цікава...

Ці побоювання легко зрозуміти. Хоч люди й визнають, що наразі клопоту від громадян екзотичних для закарпатців країн не мали (хіба що один епізод кількарічної давності, коли кілька нелегалів прийшли в село до священика просити поїсти), однак від цього факту не заспокоюються, бо навіть чітко не знають, що їм може загрожувати від такого сусідства.
Страх підкріплює, зокрема, й подія, що виникла наприкінці 2005 року в Перечинському районі. Тоді, нагадаємо, щонайменше 6 чоловік раптом захворіло на небезпечну хворобу. І хоч офіційно так і не було підтверджено, що черевний тиф занесли нелегали, люди були переконані: вірус поширився від двох загиблих іноземців, яких начебто поховали у лісі біля села.
Пункт утримання нелегальних мігрантів свого часу «подарував» Закарпаттю голова облдержадміністрації Геннадій Москаль 2001 року. Проте нині, 2008-го, той же Геннадій Генна­дійович у листі-відповіді голові ОДА Олегові Гаваші називає створення пункту незаконним, оскільки «у програмах діяльності уряду 2005–2007 років, а також у проекті діяльності уряду на 2008 рік, не передбачено створення ПТП на території Закарпатської області». Тому прохання губернатора посприяти  з наданням правового статусу тимчасовому пункту і його підпорядкуванню МВС пан Москаль не задовольнив, зауваживши, що Міністерство не може прийняти ПТП у своє розпорядження. Чому екс-губернатор краю називає власне рішення незаконним – питання до нього.
Наразі ж депутати обласної ради у зв’язку з такими висновками схвалили звернення до Кабміну, в якому просять посприяти у закритті пункту тимчасового перебування нелегальних мігрантів. Хоч далеко не факт, що цього разу Кабмін піде назустріч. «Депутати обласної ради вже не вперше звертаються до уряду з проханням вирішити проблему Павшина, – розповідає депутат обласної ради Євген Жупан. – Однак усі звернення були проігноровані, хоч ми й попереджали, що, зрештою, цей пункт може обернутися великими проблемами. По-перше, ПТП перебуває в межах санітарно-захисної зони під­приємства хімічної промисловості «Петро Карбо Хем – Мукачево». По-друге, нелегали можуть занести в край невідомі тут хвороби.
Пункт давно треба було ліквідувати й перенести в іншу область. Однак нічого немає такого постійного, як тимчасове. Нині питання вже треба ставити руба і домагатися лі­к­відації пункту в Павшині».
Районна влада Мукачівщини також висловлюється за закриття пункту тимчасового утримання нелегальних мігрантів. На нещодавній сесії районної ради депутати одностайно підтримали звернення обласної ради до Ка­бінету Міністрів щодо ліквідації табору. Водночас ухвалили рішення просити Президента допомогти вирі­шити проблему й звернулися до голів інших районних і міських рад краю також підтримати звернення депутатів обласної ради, – повідомила «Старому Замку «Паланку» завідувачка сектору зв’язків зі ЗМІ, громадськістю та з питань внутрішньої політики Мукачівської РДА Людмила Бандурчак.
У тому, що табір для нелегальних мігрантів є серйозною проблемою для району, переконаний і голова Мукачів­ської райдержадміністрації Ілля Токар. За його словами, ця незаконно розміщена установа шкодить не тільки іміджу Закарпаття – функціонування табору  може стати активним джерелом поширення небезпечних інфекційних захворювань. Найстрашнішим є те, що болячки, які везуть із собою вихідці з азій­сько-африканського регіону, – нетипові для України, і наш імунітет не здатен їх побороти. Окрім того, незаконні мігранти є хорошим «матеріалом» для кри­мінальних структур. Людина, яка перебуває в чужій країні неофіційно і якій потрібні гроші, може зважитися на будь-який злочин.
Як зазначає голова Мукачівської РДА, функціонування на території району пункту тимчасового утримання нелегальних мігрантів викликає невдоволення  місцевого населення. Людей прилеглих до села Павшина населених пунктів тривожить той факт, що поряд із їх домівками розміщено заклад, який є екологічно небезпечною зоною і становить реальну загрозу для здоров’я.
Безпосередньо стикається із ризиком поширення небезпечних вірусів від уродженців Азії й Африки головний лікар Мукачівської центральної районної лікарні Василь Васюта, який змушений приймати в медичному за­кладі хворих нелегалів. Причому, за його словами, допомоги потребують прак­тично всі незаконні мігранти. «Так, цей пункт загрожує здоров’ю громадян, бо недужі іноземці потрапляють майже до всіх відділень лікарні. Ми робимо їм операції, приймаємо пологи тощо. А більшість таборян потрапляє саме до інфекційного відділення – з хворобами, які не зафіксовані ні в Україні, ні в інших країнах колишнього Радянського Союзу. Я їх називаю «екзотичними за­хворюваннями». Це – діжка з порохом. Нинішня ситуація може зрештою призвести до введення карантину. Знаєте, що це означає? Нам із вертольотів скидатимуть харчі і воду, – емоційно ді­литься думками Василь Васильович. – Крім того, лікарня має бюджет, який розраховується на кількість місцевого населення. На емігрантів кошти не передбачені. А один день в реа­німації коштує 500–2000 гривень, у пологовому – 200 грн. Додайте до цього гроші, ви­трачені на харчування (14–16 грн), і врахуйте, що часто хворі нелегали лежать в лікарні по два тижні...
Тож проблему слід вирішувати якомога швидше».
Більшість українських та іноземних правозахисників наголошує, що до незаконних мігрантів слід ставитися по-людськи. І вони, звичайно, мають рацію. Люди, що намагаються втекти від жахливого життя на батьківщині, заслуговують на співчуття і допомогу. Проте річ у тім, що нині в Павшині – пункті з мізерним фінансуванням, якого нібито взагалі не існує – їм ніхто не спроможний надати пристойних умов. Тому і для павшинців, що живуть у постійній тривозі, і для емігрантів, що перебувають там у нестерпних умовах, найкращим ва­ріантом, вочевидь, буде закриття табору й утримання у Чернівецькій чи Волинській областях, де такі пункти діють на законних підставах.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати