Туристичний маршрут Закарпаттям створять за результатами дослідження науковців УжНУ (ФОТО)

Смачні страви й напої, унікальні ремесла і самобутня природа – Закарпаттю є чим здивувати навіть бувалого мандрівника. Однак, щоб показати ці перлини, їх потрібно знайти. Пошуком закарпатських «перлин» упродовж більш як пів року займалися науковці кафедри археології, етнології та культурології й студенти-історики ФІМВ. Днями в Ужгородському пресклубі ужнівці представили результати своїх польових досліджень у рамках проєкту «Промоція ремісництва і гастрономії регіону як невід’ємних складових культурної спадщини Карпатського єврорегіону».

Транскордонна співпраця – це поштовх для міжнародного туризму на Закарпатті. Зацікавлювати іноземців мають намір просуванням традиційних ремесел та гастрономічної культури. Сам проєкт розпочали минулого року і виконують у рамках Спільної операційної програми Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014–2020 за фінансування ЄС. Участь у проєкті беруть університети Карпатського регіону Угорщини, Румунії та України.

Перша частина проєкту – це пошук респондентів. Інформацію про народних умільців і наявні ремесла й гастрономію Закарпаття шукали у друкованих виданнях, інтернет-ресурсах та через «сарафанне радіо». Менеджерка проєкту, завідувачка кафедри археології, етнології та культурології Надія Керецман розповіла: «Наше завдання було зібрати інформацію про ремесла й нашу гастрономію. Працювали «в полях» із травня і впродовж усього літа. Дослідили більшість районів Закарпатської області. Взяли інтерв’ю в понад 70 умільців особисто, але значну частину записів нам надіслали й студенти, які мали літню практику. Ми з такими людьми зустрічалися! Це пісня – не люди! Вони виконують складну роботу і ні на що не нарікають. Виготовляють унікальні речі, але часто не можуть їх тут реалізувати».

«Стараємося розкрутити невідомі речі, привернути увагу до людей, яких мало хто знає, – зауважує доцент кафедри Павло Леньо. – Найважливіше, що дістануть підтримку і рекламу самородки й ентузіасти своєї справи. Вони тчуть, роблять музичні інструменти, череси, працюють із глиною, деревом, каменем, залізом, шкірою тощо. Також широко представлені їжа та напої. Звичайно, звертаємося і до розкручених брендів, як-от «Чизай» чи Сент-Міклош. Ми намагалися залучати й представників нацменшин, щоб показати специфіку всіх етнографічних груп Закарпаття. Та в той же час багато речей, які об’єднують прикордонні регіони».

Зі слів доцента Володимира Гуцула, у полях «відбувалася найдраматичніша, найцікавіша робота». Адже «традиція виробництва жива. Проблема цих кулінарів, що вони не знають, як це використати і продати у 2020 році. Тож потрібно думати, як цим добрим майстрам надати компетенцій, аби вони могли це розкрутити й продати, бути частиною загального культурного європейського простору. У нас є що їсти, що пити, що надягнути».

Дослідники усміхаються: «Цікавих історій ставалося багато, напевно, ми про це колись напишемо».

Запрошений експерт екскурсовод Владислав Товтин резюмував: «Тепер популярним стає культурний туризм: люди ознайомлюються зі спадщиною – матеріальною і нематеріальною, можуть це скуштувати, відвідати майстеркласи тощо. Це має бути новий міжнародний туристичний продукт, який би пов’язав і кулінарів, і ремісників у єдине мереживо. Це покаже і єдність культурної спадщини, і локальні особливості, які має кожен район на Закарпатті».

Завершиться проєкт підсумковою конференцією. Також видадуть монографію та, звісно ж, сформують туристичний маршрут.

Теги: дослідження, маршрут, туризм

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати