Поліна – ужгородка:
«Скоріше за все, вся справа у карантині, тому й не дуже бажано так би мовити святкувати.»
Остап — ужгородець:
«Буквально вчора бачив афішу стосовно вечірки.Ну, якщо чесно,мені це не дуже зрозуміло і трохи лячно.»
За словами містян, ще до того, як слово «Геловін» стало впізнаваним на Закарпатті, у краї були свої тематичні обряди до цього дня. А дехто вважає подібні святкування такими, що не мають нічого спільного із Закарпаттям.
Пан Володимир – ужгородець:
«Раніше, ще коли я був малий, діти ходили із соняшн иковими факелами. Діти палили свічки, збирали з них віск і заливали його у соняшникові трубки, далі обмотували ці трубки ганчіркою. З такими факелами дітвора ходила тоді вечорами.»
Пан Василь – ужгородець:
«Це нехарактерно для нашої культури. Його раніше не було і тому я його не знаю. Ми якось жили століттями без нього то тепер обійдемося. Це ж невідомо, не тільки для людей мого покоління, а й загалом, що воно таке той Геловін? Як воно сприяє моєму розквіту духовному? Чим допомагає мені у волі? Мені невідомо.»
Загалом, ужгородці кажуть: зараз точно не час для святкувань, адже світ переживає випробування пандемією, у якій Україна не може похизуватися низьким показником захворюваності. Варто нагадати що, міста Ужгород та Берегово, Ужгородщина, Великоберезнянщина, Перечинщина із 2-го листопада — входять до «червоної зони». Решта адмінтериторій Закарпаття — у «помаранчевій» зоні.