Злочини проти закарпатських журналістів: справи «виснуть» у судах

Можливо, це не зовсім коректний вираз із юридичної точки зору, втім для опису реального стану справ підходить цілком. Наприклад, із 2016 року в Ужгородському міськрайонному суді не можуть з’ясувати, чи був напад на знімальну групу телеканалу «М-студіо» злочином проти журналістів. Кейси порушень прав медійників у 18-19 роках також ще не розглянуті навіть у судах першої інстанції.

Незакриті справи із минулого 

Інцидент, коли ексдепутат міської ради Ужгорода нібито вдарив по телекамері знімальної групи регіонального телеканалу «М-студіо» стався ще у вересні 2015 року. Тоді знімальна група – журналістка Тетяна Легеза, оператор Юрій Ярохович, – пізно ввечері висвітлювали конфлікт щодо прав власності на приміщення магазину в центрі Ужгорода. Поліція доволі оперативно провела досудове розслідування і вже 2016 року справу передано суду. Втім віз і досі там, бо рішення Феміди – винний чи ні обвинувачений за статтею 171 Кримінального кодексу – станом на 2020 рік немає. Справу із кінця 2018 року розглядає суддя Олег Придачук. До слова, за період із кінця 2018 року до вересня 2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень чомусь оприлюднена лише одна ухвала, хоча судових засідань було у цій справі значно більше.

У листопаді 2019 року Ужгородська місцева прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт стосовно підозрюваного в нападі у 2018 році на місцевого журналіста Віталія Глаголу. За версією обвинувачення, підозрюваний – власник кінотеатру «5 елемент», – обвинувачується у спричиненні «умисного легкого тілесного ушкодження та заподіяння журналісту легких тілесних ушкоджень у зв’язку з веденням законної професійної діяльності (ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 2 ст. 345-1 КК України)». Станом на вересень 2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена лише одна ухвала – про призначення підготовчого судового засідання. За інформацією автора, вироку суду станом на вересень 2020 року немає.

Наприкінці 2019 року стартувало підготовче засідання в справі щодо ненадання вичерпної інформації на запит журналіста проєкту «Правда Є» Станіслава Данка з боку голови Хустської районної ради Юрія Іванча. Торік за фактом ненадання публічної інформації Хустською районною радою її голові було вручено підозру за частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України – незаконна відмова в доступі журналіста до інформації. Нині, як можна дізнатися із Єдиного державного реєстру судових рішень, справа перебуває у Закарпатському апеляційному суді. Втім – не на вирок суду першої інстанції щодо вини чи виправдання чиновника. Виявилося, що суд першої інстанції у березні цього року повернув обвинувальний акт прокуратурі у зв’язку із виявленими неточностями. І от в апеляції прокуратура оскаржує рішення судді Хустського районного суду. Засідання у справі призначено на 22 жовтня – середина осені. 

Влада не завжди відповідає на запити 

Уже близько 9-ти років в Україні діє Закон «Про доступ до публічної інформації», мета якого, у тому числі, робити діяльність місцевої влади прозорою. Зокрема, й у контексті розпорядження грошима, майном та землями громади. Адже не секрет, що саме у цих сферах закладені великі корупційні ризики, й саме щодо питань муніципальних (чи державних) грошей, майна, землі чиновники, інколи, вишукують різні мотиви, аби не ділитися інформацією. 

У липні цього року стало відомо, що Виноградівська міська рада відмовила журналістці  інформаційного агентства «Голос Карпат» Олені Мудрій у наданні інформації щодо ґрантових угод, які виконувало місцеве комунальне підприємство. Як пише видання, запити журналістки стосувалися коштів і заходів двох проєктів Програм Транскордонного співробітництва сумарною вартістю понад 2 мільйони 148 тисяч євро, які реалізує комунальне підприємство “Центр інвестицій та розвитку” міськради. У своїй відповіді на запит міська рада 16 липня повідомила, що “повторно один і той самий запит від однієї і тої самої особи щодо одного і того самого питання розгляду не підлягає”. Остання теза, додамо, взагалі на межі «юридичної фантастики», оскільки таке положенні у Законі «Про доступ до публічної інформації» не прописане. А от те, що відмова у відповіді чи надання неповної відповіді на інформаційний запит журналіста містить ознаки кримінального злочину – про це у Кримінальному кодексі України йдеться. 

Партії відкриті для журналістів? 

Говорячи в Україні про період вересня-жовтня 2020 року і журналістику, не можливо не згадати, що зараз триває виборчий процес. На жаль в Україні, в тому числі і на Закарпатті, виникають конфлікти між учасниками виборчого процесу та представниками медіа. Не варто забувати, що ще під час минулих президентських виборів у найзахіднішій області зафіксовано два інциденти. 7 березня 2019 року знімальну групу каналу “UA:Закарпаття” – журналістку та оператора – не пропустили на зустріч кандидата в президенти Юрія Бойка з лідерами закарпатської угорськомовної громади. А вже 15 березня в Ужгороді на територію місцевого аеропорту не впустили п’ять знімальних груп на відкриття відновлення авіасполучення, оскільки там перебував на той час президент і кандидат у президенти Петро Порошенко.

Щодо місцевих виборів-2020, то тут діють нові правила Виборчого кодексу України, згідно з якими, серед іншого, місцеві осередки партій мали б проводити акредитацію журналістів на свої конференції щодо висування кандидатів у місцеві ради. Мета закону, в теорії, благородна – зробити процес висування місцевих кандидатів у місцеві ради максимально прозорим. Втім на практиці ситуація виходить інакшою: чіткої процедури щодо акредитації у законі не прописано, рівно – як і відповідальності за недопуск працівників медіа на партійні заходи. І тут можуть виникати певні конфлікти між медійниками та партійцями, які не бажають проводити свої заходи публічно для ЗМІ.

Потенційні конфлікти можуть виникнути й на засіданнях виборчих комісій чи на виборчих дільницях, де, як відомо, журналісти мають право перебувати без спеціального запрошення чи окремого дозволу. Втім, інколи, і тут з боку членів комісії виникають непорозуміння щодо того, чого журналіст на засіданні чи на дільниці веде відеозйомку, фотографує, просить інформацію про хід голосування, спостерігає загалом. Тож в Україні, в тому числі і на Закарпатті, лишається загроза виникнення перешкоджання журналістській діяльності під час висвітлення виборчого процесу-2020. 

Буде дуже погано, якщо справи порушників журналістських прав зависатимуть у судах, адже безкарність породжує вседозволеність. Одним із інструментів щодо невідворотності покарання лишається громадський контроль діяльності як органів досудового розслідування (поліція, прокуратура) так і, власне, ретельне відслідковування за просуванням справ у судах. 

Теги: журналісти, справи

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати