Ужгородська команда зі старту чемпіонату погрузла у сипучих пісках проблем та несправделивості. Її повернення до першої ліги пророкували усі, кому не лінь. І зараз, як не прикро це визнавати, ужгородці практично не мають можливості для швидких та комфортних виїздів в інші області, нормального тренування, фінансування.
- Зважаючи на скрутне становище, у «Закарпаття», на ваш погляд, ще є шанси залишитися у вищій лізі?
- Ще вісім турів залишилося, звичайно, шанси є. Я вже говорив, що мусимо грати до останнього, зробити максимум, щоб виконати завдання керівництва і залишитися в еліті. Багато що залежить і від самого керівництва. Маю на увазі виплати зарплати, преміальних… Тоді більше шансів буде.
- Яка головна причина невдач команди?
- Їх багато…
- Фінансування?
- І фінансування, і організація, і структура клубу, і ставлення міської та обласної влад до команди. Ніхто нам не допомагає. У нас великі проблеми з полями – нема де тренуватися. Проблеми і зі стадіоном, і з проживанням. Нам не вчасно платять за проживання та харчування. Добре, що хоч збори в Угорщині та Туреччині організували, усе пройшло більш-менш нормально. Але нових гравців ми не купили, за винятком одного албанця. Усі інші новачки – це вільні агенти. Гравці бачать усі ці проблеми. Коли їдуть в Ужгород – розуміють, що на них чекає. Тому грати на нормальному рівні – важко. Це зовсім не так, як мало би бути…
- Чорний гумор: жартують, що міністр надзвичайних ситуацій не зміг впоратися з надзвичайною ситуацією в Ужгороді… Нестор Шуфрич і далі фінансує клуб?
- Так. Чесно кажучи, зі мною він ще не зустрічався. Це взагалі складне питання. Одна людина не може тягнути сама такий тягар. Міська та обласна влади повернулися до нас спиною – їм футбол в Ужгороді не потрібен.
- Чимало клопотів у вас виникало і з арбітрами…
- Справді, були такі ігри, коли ми мали брати очки, але з різних причин нам це не вдалося. Я маю на увазі матчі проти «Металіста» вдома, а також у Полтаві та в Одесі. У матчі проти «Арсеналу» у ворота киян потрібно було призначати пенальті за гру рукою, але цього арбітри не зробили. Можна умовно прикинути, скількох очок ми недорахувалися.
- Хто мав би судити «Закарпаття» - «Карпати», кого вважаєте найкращим арбітром в Україні?
- Мені байдуже.
- Даруйте за банальне запитання, але чи матч проти «Карпат» буде для вас особливим?
- (Сміється). Для нас кожна гра особлива. А для мене… Ні, мабуть, не буде особливою. Так само можна говорити і про матчі з «Дніпром» та «Динамо». Проти «Карпат» буде звичайна гра, хоч її назвуть західноукраїнським дербі. Настрій на гру буде бойовим – це я обіцяю. - Одним із нечисленних новачків «Закарпаття» став Руслан Платон. Унікальний, як на мене, гравець у тому плані, що практично на усіх зборах стає чи не кращим бомбардиром, а в чемпіонаті забити не може…
- У мене немає претензій до Руслана. Той обсяг роботи, який він виконує, мене повністю влаштовує. Почнемо з того, що він грає відтягнутого форварда. А те, що не забиває, – компенсує працьовитістю та ставленням до своєї роботи. Я переконаний, що з часом прийде і впевненість. Якби ми грали з двома яскраво вираженими форвардами – можливо, покращилась би результативність Платона і всієї команди.
- ФК «Харків» віддав Платона в оренду…
- З правом викупу. Ми не змогли його купити – східняки запросили дуже велику суму, як для нас.