7 місяців у неволі – з таким посланням, написаним на клаптику паперу, зустрічає журналістів Мухамед із Пакистану. Нелегали в Павшиному скаржаться на антисанітарію, відсутність медичного обслуговування, погане харчування.
Мухамед, пакистанець: «Тут нема ніяких умов. Якщо хочеш помитися, хіба крижаний душ. Іноді дають гарячу воду - о четвертій ранку на 5 хвилин».
Пересвідчитися, які умови, нам не дають. Заходити у приміщення, де мешкають нелегали - заборонено. Прикордонники бідкаються: коштів на притулок з держбюджету не одержують. За законом, тримати мігранта можна до 10-ти діб. Цього часу достатньо, аби консульство підтвердило особу втікача. Та в Україні деяких дипломатичних установ немає.
Едуард Стеблюк, прес-секретар Мукачівського прикордонного загону: «На прикладі країни Бангладеш. На території України у нас нема посольства Бангладеш, і це у певній мірі ускладнює і трошечки затримує час утримання і вирішення їх питання».
Шек, нелегал із Бангладеш: «6 місяців завершилися, я не знаю, чому нас не відпускають, ми тут, як у в’язниці. Чому так довго нам не дають документів?»
Закриття Павшиного вимагають обласні депутати. Закарпатці страждають від хвороб азійського походження. Сам притулок – будівля-примара, його немає в державному реєстрі. До того ж, тримають мігрантів за 20 кілометрів від Євросоюзу.
Антонін Зелінський, депутат Закарпатської облради: «Їхня заповітна мрія, куди вони пройшли, дехто 10 тисяч кілометрів, із індійського регіону. І тут на останньому метрі їх заповітної мрії їх затримали, звичайно, вони дивляться туди».
Закарпатські депутати вимагають відкрити ще кілька притулків. Якнайдалі від магістралей і західного кордону. Та їхнього звернення не задовольняють. В Україні питання нелегальної міграції вирішують десятки різноманітних служб, та проблема залишається.
Фахівці кажуть, якщо ситуація не зміниться, погіршиться міжнародний імідж держави, яка не виконує зобов’язання за договором реадмісії з Євросоюзом.