На ужгородській Цегольні знову повстане греко-католицький храм

Символічною виявилася ця стація на цьому місці, бо нагадує той 1949 рік, коли Греко-Католицьку Церкву немов поховали, а ліквідувавши Її, почали переслідувати священиків і паству, насильно позабирали храми. Так і на Цегольні стару Преображенську греко-католицьку церкву відібрали. Символічно також і те, що саме з цього місця почалося відродження нашої Церкви. Уже в 1989 році тут на подвір’ї розпочалися Богослужіння. Понад 18 років вірники молилися на вулиці під дощем та на морозі.
І от нарешті проблема зрушилася з мертвої точки – греко-католикам виділили ділянку біля старої церкви для будівництва нового храму. Тому той хрест, котрий несли вірники протягом Хресної дороги, встановили і освятили на знак початку відновлення церковних мурів. Заклали також наріжний камінь будівлі, до котрого вклали каміння з Віфлеєму та гори Тавор. Серед присутніх високоповажних гостей був Преосвященний Людвіг Шік, архієпископ Бамберзький з Німеччини.
Владика Мілан на цій урочистій події подякував о. Юрію Федаці, котрий служив тут протягом усього цього часу на подвір’ї, незважаючи на погоду, і всім тим парафіянам, що попри труднощі продовжували відвідувати Літургії. Також владика висловив вдячність обласній та міській владі за виділення ділянки і зауважив, що сподівається на таке ж саме позитивне вирішення питання щодо повернення греко-католицькій громаді парафіяльного будинку по вулиці Цегольнянській.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Парохіяльна Церква Преображення Господнього на вулиці Цегольнянській в Ужгороді була збудована 1802 року (М. Лучкай записав у своїй «Історії карпатських русинів», що наву з вівтарем було споруджено в 1781 році, а в 1787 році було оновлено вежу). Місце купила цісарська скарбниця від сім’ї Долинаїв. Цісар як патрон церкви фінансував будівництво. План церкви створив придворний архітектор Йосип Фрідман, а для спорудження храму багато попрацював тодішній парох Іван Шустай. У 1805 році прихід налічував 2372 вірників. Повністю закінчив спорудження церкви намісник Іван Ляхович. Біля церкви було закладено чудовий сад, розарій та квітники.
1897 року церкву оновлено: турню покрито бляхою, розмальовано хори, стіни зовні побілено і прибудовано сакристію. Можливо, якраз тоді відомий художник Ігнатій Рошкович намалював вівтарну ікону. Під храмом були поховання парохів та жертводавців церкви.
Останнього греко-католицького пароха Цегольнянської церкви Данила Бачинського-молодшого було заарештовано 1949 року і засуджено на 10 років каторги.У радянський період храм, згідно з актом від 17 лютого 1949 року, передали православним. У 1959 році його закрили, вежу розібрали, забілили розпис Й. Бокшая й облаштували тут обчислювальний центр університету.
1991 року почалася відбудова церкви для православної громади.
Греко-католики ж моляться на подвір’ї церкви біля каплиці Михайла Лучкая. М. Лучкай був греко-католицьким священиком, відомим істориком, лінгвістом, перекладачем, культурним та громадським діячем Закарпаття. Він похований біля Преображенської церкви, в якій служив. Силами учнів Ужгородської гімназії було встановлено меморіальну таблицю з написом: «Тут похоронений о. Михайло Лучкай (1787-1843) – автор першої руської граматики і карпаторуський будитель.15 мая 1927 р.»
1989 року колектив Ужгородського училища прикладного мистецтва відреставрував і розмалював капличку, що була страшенно занедбана. Відтоді тут почалися регулярні греко-католицькі богослужіння.

За матеріалами з енциклопедії Михайла СИРОХМАНА «Церкви України. Закарпаття»

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати