Кейс Боржави як прецедент у правовому полі України (ФОТО)

Із часу перших публікацій про вітряки на Боржаві у лютому 2018-го, відтоді скандал про забудову однієї з найвідоміших карпатських полонин почав набирати обертів.

Досить швидко суспільне обурення забудовою полонини переросло у всеукраїнський громадський рух #saveBorzhava, це примусило забудовника відступитися від частини планів і зменшити заплановану на полонині кількість вітряків з 40 до 34. А ще згодом розпочалася процедура ОВД (оцінки впливу на довкілля проєкту). Рік науковці на замовлення інвестора проводили на Боржаві дослідження про те, впливатимуть згубно вітряки на полонинську природу чи ні. Коли презентували результат, ОВД отримала купу наукової критики, але це не завадило уже за місяць цьому ж документу здобути  позитивний висновок департаменту екології Закарпатської ОДА. А інвестору — зелене світло на будівництво, яке мало розпочатися у червні 2019 року.

Тієї ж весни почалися і суди громадських організацій проти забудовника. Натхнення в боротьбі додала й зміна влади в країні. Розгляд позовів тривав майже рік, науковці домагалися скасування ОВД проєкту через його неправдивість та заангажованість, і ось цієї вже весни, 2020 року, – перший вагомий результат. 18 березня суд в Ужгороді скасував висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «будівництва вітрової електростанції 120 МВт на території Воловецької селищної ради… та на території Березниківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільських рад (за межами населених пунктів) Свалявського району, виданий Департаментом екології Закарпатської ОДА ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» як “неповний та недостовірний”. І це стало прецедентом в Україні: вперше було скасовано ОВД інвестиційного проєкту на вимогу громадськості.

Софія Шутяк

- Загалом, цей кейс справді став прецедентом в правовому полі України, він уже має великий вплив: до досвіду захисників Боржави придивляються, ним користуються. Кейс Боржави наочно показав на допиті свідків у суді, що проблема висновку щодо вітроелектростанції на Боржавських полонинах була в нерозумінні профільним департаментом ОДА їхньої ролі в процедурі ОВД. Ми ж судилися саме з департаментом ОДА, адже вони надали висновок проєкту, про який громадськість говорила, що він зроблений із порушенням і має неправдиві висновки. Але в екологічному департаменті Закарпатської ОДА були переконані: якщо вони отримують звіт, то просто повинні надати висновок.

Вони писали у відповідь на зауваження науковців, що відповідальність за звіт несе суб'єкт господарювання. Але це не можна так розглядати — департамент та міністерство стоять на варті дотримання екологічного законодавства в країні! Може бути така ситуація, що звіт неякісний, тоді саме департамент повинен замовляти додаткові дослідження, а тоді вже надавати висновки інвестору.

Цікавий факт: неофіційно в юридичних колах говорять, що після підписання закону про обов'язкове ОВД була домовленість: перший рік не давати негативних ОВД в Україні (закон про обов'язкову ОВД ухвалено у 2017 році, висновок щодо Боржави був наданий весною 2019-го — авт.), щоб не злякати інвесторів.

Але на майбутнє усі повинні зрозуміти: така територія, як Боржавські полонини, наприклад, не може бути використана під подібні потреби. І це легко доводиться в суді.

Зараз із появою кейсу Боржави, у правовому полі України почали використовувати такий механізм: якщо в оскарженому документі ОВД потрібні додаткові оцінки та дослідження, то вони мають відбуватися в новому ОВД. Тобто, інвестор має пройти процедуру по-новому. Це, до речі, можливо із Боржавою, насправді. Вони можуть розпочати нову процедуру ОВД. Але написати там таке, як раніше, і отримати дозвіл буде не так просто.

Також треба сказати, після Боржави українська громадськість почала активно відстоювати різні інтереси: на Волині це торфовища, там є прецедент, коли використовуючи тактику Боржавських активістів та аргументи кейсу Боржави, добилися скасування висновку ОВД. Також на Кривбасі міністерство передбачило додаткові дослідження для ОВД проєкту “АрселорМіттал”. Тобто, наразі в Україні неможливо вести діяльність, яка шкодить довкіллю – і “протягнути” її за домовленістю з владою.

Люди з інших регіонів звертаються до нас і просять викладати позови, хочуть бачити документацію, логіку справи, вчитися на досвіді Божави.

Ну а на загал, цей кейс свідчить про те, що сам собою закон про ОВД нічого не вартий, якщо не включається громадськість.

Адже є у нас не тільки такі кейси, як Боржава, є такі приклади, як Голосіївський парк у Києві. Там купа людей бореться за нього, але була оголошена процедура ОВД, всі про неї знали, висновок є, а кричать про проблему лише зараз, коли вже видали ОВД.

Це піднімає ще одну проблему: наше суспільство не достатньо експертне — громадськість просто підіймає хвилю обурення, а фахово й аргументовано ставати на захист часто нема кому.

Розраховували, що ми полінуємося 

- Підготовка до справи, яку ми виграли у першій інстанції, насправді почалася ще два роки тому, коли тодішнє Мінекології оприлюднило повідомлення про плановану діяльність із будівництва ВЕС 120 МВт на Боржавських полонинах, тобто, коли стартувала процедура оцінки впливу на довкілля (ОВД) цього проєкту, – каже науковець, кандидат фізико-математичних наук, активістка руху #saveBorzhava Юлія Бурлаченко. – На той момент проблемою вже зацікавилось багато науковців, тому інформація про старт ОВД розповсюдилась швидко, і до забудовника надійшло багато зауважень, які, згідно з законом, він мав би врахувати при підготовці звіту про ОВД або обґрунтовано відхилити. Втім, методи просування проєкту представниками забудовника не давали підстав сподіватись на їхню чесність при підготовці звіту, тому науковці об’єднались і протягом 2018 року паралельно із залученими забудовником спеціалістами проводили власні дослідження на Боржаві. Так, влітку 2018-го відбулась експедиція з дослідження цінних ґрунтів і наявності цінних видів та оселищ, восени проводились спостереження за міграцією птахів. Дослідження проводились провідними спеціалістами з різних наукових установ України.

У січні 2019 року забудовник завершив підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля – того документу, на основі аналізу якого уповноважений держорган (у нашому випадку – Департамент екології Закарпатської ОДА) робить висновок про припустимість чи неприпустимість реалізації проєкту з точки зору його екологічних наслідків.

І з цього моменту розпочалось найцікавіше. Після кількаденної тиші, поки всі вивчали цей гігантський документ на 1792 сторінки, Facebook вибухнув фонтаном мемів і «приколів» зі звіту щодо Боржави. В описовій частині звіту йшлося про якісь прибережні території, морських птахів, видр, норкові ферми, пропонувалося вивчати риб, – і це тільки ті ляпи, які помітні «простим смертним». Адже не треба бути екологом, щоб розуміти, що на гірській полонині не водяться ні риби, ні видри.  Цей звіт ОВД був розрахований на введення в оману кожного, хто полінується перейти за посиланням і почитати першоджерело. Ну, але ми не полінувались, – сміється Юлія.

Звіт з ОВД щодо Боржавської ВЕС виявився повним повторів, копіпастів і плагіату, замість якісних результатів польових досліджень підставлені уривки з чужих статей, які стосуються інших територій, навіть не гірських районів.

Вивчивши звіт, ми замислилися, що з цим усім робити. Згідно з інформацією, наданою у звіті про саме будівництво, Боржаву очікувала екологічна катастрофа.

Результати проведених фахівцями забудовника досліджень, як і очікувалось, не збігалися з дослідженнями незалежних науковців. Попри це, звіт отримав позитивний висновок Закарпатської ОДА. Ми були готові до цього. Тож до департаменту надійшло понад 100 сторінок зауважень від профільних наукових установ, окремих науковців, туристів, спортсменів, місцевих громад — як того вимагає юридична процедура. Але ці зауваження громадськості не були враховані, деякі з них навіть не були розглянуті.

Згодом всі ці порушення лягли в основу позову до Департаменту екології, який подала громадська організація «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера». У позові вимагалося визнати незаконним і скасувати висновок з ОВД проєкту будівництва ВЕС на Боржаві.

До справи долучилися науковці та місцеві громади. Разом нам вдалося довести суду, що процедура ОВД пройшла із суттєвими порушеннями.

На захист департаменту виступили представники забудовника. Дуже цікаво було спостерігати за їхніми методами роботи. Наведу лише один приклад. Один із запрошених нами свідків – ґрунтознавець Тимур Бедернічек – показав, що в результаті будівництва ВЕС на Боржаві постраждають особливо цінні ґрунти, про них було відомо ще з 1950-х років, на підтвердження цього науковець послався на статтю 1955 року авторів К.А. Малиновського та В.М. Мельничука. Здавалося б, ну що тут можна заперечити? Але адвокат забудовника виявився надзвичайно винахідливим. Він знайшов людину з прізвищем, схожим на прізвище одного з авторів статті: С.І. Мельник. Пана адвоката зовсім не збентежило ні те, що прізвище й ініціали не збігаються, ні те, що знайдений ним пан Мельник народився 1958 року – через три роки після виходу класичної статті щодо Боржави! Але лист із твердженням Мельника, що він не проводив такого дослідження, адвокат направив до суду як доказ сумнівності тверджень свідка про наявність цінних ґрунтів на Боржаві,  – каже Юлія.

18 березня суд в Ужгороді задовольнив позов ГО «Ноосфера» у повному обсязі. Це результат майже дворічної роботи дуже великої кількості людей, насамперед – науковців і юристів, – наголошує Юлія.

Кожному з науковців треба було вивчити тисячі сторінок тексту 

- Роботи справді було багато для кожного, – розповідає еколог Катерина Борисенко, експерт зі Смарагдової мережі. – Одним із переломних моментів у справі я вважаю судове засідання, на якому було проведено допит свідків – науковців, які незалежно проаналізували звіт з ОВД та подавали свої зауваження до нього, що не були враховані. Але головний «переломний момент» у справі Боржави за понад дворічний період боротьби – це власне і є судове рішення на нашу користь.

Теги: кейс, Боржава

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати