Вітряки на полонині Боржава як головний виклик Закарпаттю туристичному

Для Закарпаття, яке десятиріччями приваблювало своїми незайманими природою і автентичністю, ця інновація стала справжнім викликом. З кінця 2017 року в області точаться жорсткі дискусії навколо забудови полонини Боржави вітряками, які вже давно вийшли за її межі. З одного боку - імідж влади перед іноземним інвестором, податкові надходження і обіцянки соціальних проектів місцевим громадам. З іншого - попередження про екологічні та соціальні ризики, ймовірне порушення чинного законодавства із вже розпочатими судовими процесами і громадськість, серед якої як експерти, так і звичайні селяни.

Турецькі інвестори і місцеві прихильники переконані, що масштабний проект не лише позитивно вплине на розвиток краю, а і привабить туриста. Аргументують: завжди є охочі подивитися на вітропарки в інших країнах і як підтвердження наводять низку публікацій про вітряки в США, Канаді, Великій Британії, Австралії, Тасманії, Філіппінах, у Європі тощо.

Місцева влада теж вважає, що вітряки викличуть туристичний бум у районах.

«Перше, якщо за кордоном, в Австрії, Угорщині, Нідерландах, практично усюди в Європі є вітрові парки, то у нас такого ще мало. Тож цікавість у людей буде велика.

І друге, якщо інвестор обіцяє зробити на окремих вітряках оглядові майданчики і це теж буде більш ніж цікаво туристам», – каже голова Воловецької РДА Валентина Рогова.

В Закарпатській ОДА навпаки, зосереджені на інвестиційній привабливості проекту для області та можливих його ризиках як для природи, так і для людей.

«Інвестиції і розвиток регіону потрібні однозначно. Особисто моя думка, що вітряки туризму не завада. Натомість нас (облдержадміністрацію – ред.) насторожують інші питання: чи дійсно для встановлення вітряка потрібно зрізати вершину гори і як це вплине на водоносні горизонти. Адже, зрозуміло, що в першому випадку хребет зміниться назавжди, а в другому, якщо зачеплять водоносні горизонти, то у людей може не бути води», – коментує радник голови ОДА Сергій Гайдай. 

Натомість екологи і науковці категоричні: вітрякам на карпатському хребті не місце.

"На сьогодні немає жодного прикладу будь-якого вітропарку у високогір’ї Карпат. Усі приклади високогірних ВЕС у Європі розташовані в інших гірських системах – в Альпах, Балканах, в горах Шотландії. А це – інші умови і за геологією, і за гідрологією, і за кліматом та рослинним покривом. Ще одна відмінність – у кожному з відомих прикладів вітроустановки розташовані на високогірному плато, а не на гострому хребті, яким є хребет полонини Боржава”, – пояснює еколог ГО “Екосфера Оксана Станкевич-Волосянчук.
 

Боржавський вітер для «GURIS»

У дотаційний на 76% регіон зайшла крупна риба: турецький холдинг «GURIS» обіцяє «щонайменше 1,4 млн. євро» інвестицій у місцеві бюджети Воловецького та Свалявського районів в обмін на 30 га високогір’я полонини Боржава.

З цієї суми протягом 25 років за оренду землі до рад надійде біля 1,3 млн євро. 

Вітровий потенціал полонини Боржава потрібен «GURIS» для встановлення тут вітрової електростанції потужністю 120 МВт: верхів’я хребта мають «прикрасити» 34 майже 200-метрові вітряки, які, прогнозовано працюватимуть 8 760 годин в рік. Для цього на початку 2017 року вони зареєстрували у Воловці ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» . 

Інвестор поспішає встигнути розпочати проект до 2020 року, щоб зберегти для себе ставку «зеленого тарифу» в розмірі 10,2 євроцента за 100 кВт. 

«Зелений тариф» – економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. В Україні енергію, вироблену з відновлюваних безкоштовних ресурсів (сонце, вітер, вода), скуповує ДП «Енергоринок» за найвищими у Європі ставками. Платять за «зелену енергію» кінцеві споживачі – населення і підприємці.

Сьогодні в Україні з відновлюваних джерел виробляється лише близько 2% із загальної кількості електроенергії, а коштує це енергоринку біля 9% усіх коштів, що платять виробникам. У 2018 році за даними Міненергетики альтернативні електростанції отримали 16,8 млрд. грн.

Політичне лоббі як «зелене світло» для вітряків

GURIS HOLDING AS – турецький будівельний холдинг, заснований у 1958 році. Сьогодні до його складу входять 65 компаній з різних країн світу, включаючи Саудівську Аравію, ОАЕ, Лівію, Сирію, Румунію, Косово із сумарною кількістю об’єктів, побудованих у 31 країні світу.

Як зазначають самі інвестори, в Україну вони «зайшли» у 2017 році для «прискорення темпів розвитку зеленої енергетики» на запрошення уряду Володимира Гройсмана. У 2018 році була побудована їх ВЕС в Овідіопільскому районі на Одещині сумарною потужністю понад 80 МВт.

В Україні з ними пов’язані щонайменше 10 компаній, створених спеціально під проекти генерації з відновлюваних джерел. Засновники цих ТОВ – дочірні компанії холдингу, зареєстровані в різних країнах світу, а також громадяни Туреччини. Серед них і воловецька компанія «Атлас Воловець Енерджи», яка давала коментарі до цієї статті.

Реєстрацією українських «дочок» «GURIS» займались юрист Катерина Тімченко та Святослав Жмуцький. Останній, власне, і представив проект вітряків на Боржаві Закарпаттю у 2017 році.

Також юристом у турецького інвестора працює брат Святослава Богдан Жмуцький. Він же фігурував у спільному розслідуванні ОССRP та «Схем» Радіо Свободи «Ландромат: мільйонери з Миронівки» про транскордонну схему виведення з Росії близько 20 мільярдів доларів через українських громадян.

Батько братів Жмуцьких – колишній експерт з аграрних і земельних питань «Центру Разумкова» Володимир Жмуцький. 

З 1995 по 2000 рік працював в Мінюсті при міністрі-регіоналі, а нині судді Конституційного суду України Сергієві Головатому. Був начальником управління законодавства з питань охорони навколишнього середовища, земельних відносин та АПК.

З 2000 по 2007 рік в Державному комітеті земельних ресурсів України (сьогодні Держгеокадастр – ред.) займав посаду заступника голови комітету з юридичних, законопроектних і міжнародних питань.

Готуючи цей матеріал, автор статті звернулась з офіційним запитом по коментарі до «Атлас Воловець Енерджи». І хоча вони, як приватна компанія, могли їх не надати, однак відгукнулись і надіслали вичерпні відповіді, які використано в тексті з посиланням.

Юристи і представники компанії, розуміючи суспільний резонанс і відповідальність за розробку проекту вітропарку на Боржаві (мається на увазі відкриті судові провадження – ред.) намагаються бути відкритими для громадськості та представили свою позицію. 

“Питання екологічної безпеки, збереження природних ресурсів, впливу будь-яких проектів на унікальні природні комплекси – це питання суспільного інтересу. Саме тому для журналістів важливо зібрати якнайбільше інформації від усіх зацікавлених сторін. Закон про доступ до публічної інформації надає можливість отримання інформації від приватних підприємств, які не є суб’єктами владних повноважень, однак, їхня діяльність стосується “стану довкілля”. Така відкритість ТОВ “Атлас Воловець Енерджи” показує бажання працювати прозоро", – коментує юрист ГО “Інститут Розвитку Регіональної Преси” Людмила Панкратова.
 

Інвестиції «доброї волі» та неприбутковий бюджетний турист

«Ще одним інструментом допомоги соціально-економічного розвитку є спонсорська діяльність – добра воля Інвестора», – зазначає «Атлас Воловець Енерджи», розповідаючи про спонсорську підтримку районам, в межах яких хоче побудувати ВЕС.

Її розмір, починаючи з 2017 року, як вказує сам інвестор, сягнув більше 432 тис. грн. 

Головною обіцянкою інвесторів стало будівництво дороги на одну з вершин полонини – Великий Верх. І хоча дорога на хребет потрібна, насамперед, інвестору для проведення робіт з будівництва вітроелектростанції, як місцева влада, так і сам інвестор впевнені, що найбільше вона необхідна туристам.

«Тепер наш турист сідає у таксі і їде в Пилипець чи Подобовець, щоб піднятись там (на Боржаву – ред.) крісельною дорогою. А якщо буде дорога, то людина сяде в машину і виїде на хребет тут», – переконана голова Воловецької РДА Валентина Рогова.

«Атлас Воловець Енерджи» вказує на наявність вже підписаного «Договору про спiвробiтництво та розвиток інфраструктури Воловецької селищної ради», існування якого не підтверджують ні у Воловецькій РДА,  ні в Закарпатській ОДА.

«Відсутність офіційного юридичного документу (який гарантує надходження інвестицій – ред.) ще одна причина ретельно дослідити питання будівництва вітроелектростанції», – зазначає радник голови ОДА Сергій Гайдай.

Воловецький район дотаційний на 78,9%. У 2018 році його видаткова частина перевищила дохідну у понад 4,5 разів - 275,7 проти 58,1 млн. гривень.

Згідно з даними департаменту економічного розвитку і торгівлі ОДА, минулі два роки розмір надходжень туристичного збору до місцевих бюджетів сягнув 167,6 та 206,3 відповідно. За перше півріччя цього року – 101,6 тис. 

Офіційно тут лише близько 15-ти підприємців, які сплачують податки у сфері туризму і 36 незареєстрованих «зелених садиб». Постанова Кабміну 2010 року дозволила власникам останніх збільшити кількість ліжко-місць з 10-ти до 30-ти без необхідності реєстрації і, відповідно, сплати податків. Саме тому місцева влада бачить розвиток району за допомоги інвесторів, а не туристів.

«У нас добре наповнюється бюджет лише у Жденієві, де є «Рейкарц». Там туристи платять за комфортні умови і організоване дозвілля. А туристи, які приїхали, наділи на себе рюкзак і пішли в гори, нічого не платять (мається на увазі туристичний збір – ред.). Єдине, що купують, це продукти в магазині. Це бюджетний турист, який не вкладає гроші у відпочинок», – розповідає голова РДА.
 

Вітряки на Боржаві рекомендували державні проектанти, – інвестор

Саме так переконують в інвестора і посилаються на Схему електропостачання як одну з складових Схеми планування території Закарпатської області, розроблену ДП «Дніпромісто» і затверджену обласною радою у 2013 році.

«Конкретне місце на Полонині Боржава було рекомендоване державними проектантами як найбільш підходяще на території Закарпаття ще за 4 роки до початку реалізації Проекту ВЕС на Полонині Боржава», – переконаний інвестор.

На схемі серед іншого дійсно виділені три рекомендовані ділянки для розміщення вітряків. Це гора Гимба на спірному Боржавському хребті у Міжгірському районі (з цього району через протести місцевих інвестор вітряки забрав – ред.) та дві ділянки на Перечинщині: на горах Менчул та Явірник.

Натомість в управлінні містобудування і архітектури області кажуть, що іноземні інвестори з приводу будівництва вітряків з врахуванням регіональних інтересів до них не звертались і вказують на згадані території як на території курортно-рекреаційного призначення .

Враховуючи цю невідповідність, в липні 2019 року тимчасово виконуючий обов’язки голови Закарпатської ОДА Іван Дуран (сьогодні цю посаду обіймає Ігор Бондаренко – ред.) наказав Воловецькій та Свалявській РДА скасувати детальні плани територій для побудови вітряків, визнавши їх такими, що суперечать українському законодавству. 

«Ми знаємо також про цю невідповідність і будемо її вивчати, – коментує радник нинішнього голови Закарпатської ОДА Бондаренка Сергій Гайдай. – Зрозумійте, наша команда прийшла місяць тому, а попередники нам лишили неабиякий спадок: це і Боржава, і Свидовець, і золоторудник у Мужієві… Тому тепер ми намагаємося максимально якісно зрозуміти усю проблематику для чого і запросили до діалогу всі зацікавлені сторони».
 

Екологічні ризики від будівництва вітропарку та судові процеси за збереження хребта

Сьогодні по Боржавському питанню в судах області розглядають три позови.

Перші два (http://reyestr.court.gov.ua/Review/82255785) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83038463) - проти екочиновників Закарпатської ОДА на скасування висновку з Оцінки впливу на довкілля як одного з основних дозвільних документів для будівництва вітроелектростанції

Департамент екології ОДА у своєму висновку зазначив, що «вважає допустимим провадження планованої діяльності», а сам вплив від будівництва вітряків назвав «екологічно допустимим».

Експерти і науковці називають звіт, на який чиновники департаменту дали висновок, «неякісним», а також наполягають на порушені повноважень при затверджені детальних планів територій та процедури з відведення землі.

Особливо науковці акцентують на тому, що Боржава відноситься до Смарагдової мережі Європи.

Смарагдова мережа – мережа територій особливого природоохоронного значення в країнах Європи і Африки, важливих для збереження біорізноманіття. Створена 1998 року для виконання Бернської конвенції і підтримується державами – членами Ради Європи. 

До цієї мережі віднесені 4,5 тис. га полонини Боржава, які охороняються в рамках Угоди про Асоціацію вітчизняним і міжнародним законодавством.

“Найбільшого негативного впливу від встановлення ВЕС полонина Боржава зазнає саме на етапі будівельних робіт. Будь-який вплив на рослинний покрив – а це масштабні земельні роботи для монтування вітроустановок, будівництво складувальних майданчиків, під’їзних доріг, де працюватиме важка спецтехніка – призведе до незворотної ґрунтової ерозії, забруднення та замулення потічків й пришвидшення стоку води під час опадів. Цілісність рослинного покриву на полонинах є дуже важливою як для якості води у верхів’ї річок, які беруть свої початки на Боржаві, так і для водорегуляції, формування паводків та глибини залягання ґрунтових вод. Адже відомо, що вже сьогодні вважаються зниклими з десяток джерел води, відомих ще донедавна туристам і науковцям-дослідникам на полонині. Яким чином забудовник планує запобігти ґрунтовій ерозії та змиву ґрунту у водотоки, а також як збирається відновити порушену структуру ґрунтів та субальпійські луки після завершення будівництва, немає адекватної відповіді ні у звіті з ОВД, ні у висновках щодо звіту з ОВД, виданого департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА", – пояснює ризики еколог ГО “Екосфера” Оксана Станкевич-Волосянчук.

«Затверджувати рішення для «окремих частин територій України», як це сказано в Законі, повноваження Кабінету Міністів, а не органів місцевого самоврядування», – додає юрист організації «Екологія-Право-Людина» Софія Шутяк.

Другий – проти Держбудінспекції (далі – ДАБІ). Юристи просять суд  зупинити процедуру видачі дозволу на будівництво до вирішення перших судових спорів по суті справи. 

У той же час обласна ДАБІ вже двічі відмовила «Атлас Воловець Енерджи» у дозволі на будівництво.

«Проект містив порушення, ми відмовили і вони забрали документи (на доопрацювання – ред.). На сьогодні з приводу будівництва вітряків до нас більше не звертались», – коментує начальник ДАБІ в Закарпатській області Віталій Лалакулич.

Голова Воловецької РДА Валентина Рогова, яка загалом підтримує будівництво вітроелектростанції через потенційні надходження інвестицій у район, зазначає, що проект має бути реалізований в законний спосіб.

«Я не знаю, чи зашкодить проект природі, чи не зашкодить. Я не фахівець. Я дивлюсь з позиції наповнення місцевого бюджету. Однозначно, ніхто проти людей і закону йти не буде. Не буде дозволів на початок будівництва, то ніхто будувати не буде», – коментує Валентина Рогова питання про потенційні порушення процедур.