За часів Радянського Союза Солотвине з його соляними шахтами було просто меккою для дітей із згаданими хворобами. Солотвине було гордістю радянської медицини. І кожен з батьків знав, що в країні є панацея від астми і супутніх хвороб дітей-алергіків - Солотвине. Сюди з`їжджалися діти зі всіх радянських республік, сюди привозили закордонні медичні делегації. А сьогодні ми можемо сухо констатувати: Солотвине обіцяє стати однією з найганебніших українських поразок, свідоцтвом нашої недалекоглядності і безгосподарності.
Не аналізуватимемо, хто перший урізав фінансування цьому комплексу, не вираховуватимемо, хто не зумів потурбуватися про збереження комплексу після повені на Закарпатті. Хто не зумів оцінити «соляний курорт», історичне місце і родовище солі, яке вважалося найбільшим в Західній Європі. Важко пригадати, коли тут з`явилися перші карстові провали, але сьогодні МНС інформує, що в Солотвиному з`явилося п`ять нових карстових провалів радіусом чотири метри. За минулий рік в окремих місцях провали збільшилися вдесятеро. Тепер процеси загрожують не тільки сольовим копальням, але і самому селу.
У різних міністерств з`явилися різні думки, що робити з Солотвиного. Міністерство аграрної політики запропонувало законсервувати сольові копальні. (Важко зрозуміти, як те, що потрібно рятувати, можна «законсервувати»). Міністр надзвичайних ситуацій Володимир Шандра був більш стривожений: потрібний терміновий комплекс заходів, щоб припинити руйнівні процеси.
Ми з вами ще станемо свідками загибелі або реанімації цього соляного комплексу з шахтами і озерами. У цій ситуації думається не про людей, уряд зуміє переселити вісім тисяч чоловік в безпечне місце.
Шкода це дивовижне старовинне селище в передгір`ї Карпат, шкода лікарню, озера. Моя подруга з Москви, коли у дитини трапився напад астми, передзвонила в Солотвино, запитала чи можна приїхати літом. «Приїжджайте зараз, - відповіли їй в клініці. - По-перше дуже потрібні гроші, по-друге, невідомо чи залишиться тут щось до літа».