Мер Ужгорода знехтував людиною, котрою заслужено гордилося Закарпаття

Народився він у селі Грушево Тячівського району 8 квітня 1929 року в родині звичайного лісника, навчався на лісоінженерному факультеті Львівського лісотехнічного інституту. Після його завершення був направлений на роботу в один із сахалінських ліспромгоспів. Трудився там, і тільки згодом повернувся на рідне Закарпаття. Тут керував відділом комунального господарства облвиконкому, перебував на різних партійних і господарських посадах. Завдяки В.В.Оросу побудували КПП "Тиса" на українсько-угорському та КПП "Ужгород" на українсько-словацькому кордонах, готель "Закарпаття" в обласному центрі тощо.

В 1969 році В.Ороса направили на навчання до Вищої дипломатичної школи, після закінчення якої працював у Європейському відділі МЗС колишнього Союзу РСР. А після того — радником посольства СРСР в Угорщині, в подібній установі теж перебував у ролі радника-посланника в колишній нероздільній Югославії.

Цілеспрямований чоловік відмінно володів англійською, німецькою, угорською, сербо-хорватською та чеською мовами. Мав ранг Надзвичайного і Повноважного посланника другого класу. Нагороджений чисельними нагородами.

Статків особливих не нажив. В останні роки життя працював навіть звичайним охоронником, вважаючи кожну людську професію почесною.

Хіба ж він знав, що в Україні гроші будуть вирішувати все? Навіть тоді, коли ти відходиш у Вічність.

Даремно про те, щоб поховати Віктора Васильовича Ороса на цвинтарі "Кальварія", зверталися заслужені громадяни нашого Закарпаття — Ю.Ільницький, М.Мальованик, І.Мигович, надаремне телефонував із Єгипта Орест Климпуш.

Сергій Ратушняк відмовив у похованні на "Кальварії".

Як бачимо, коли виборець уже не потрібен, то він наражається на наругу і цинізм теперішньої міської влади міста над Ужем.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати