"Собача війна" в Ужгороді: "ЗА" і "ПРОТИ"

КУДИ ЇХ ПОДІТИ?

Бродячим собакам, звісно,  не місце на вулицях, у громадських місцях, біля шкіл... Думаю, цієї аксіоми ніхто не заперечуватиме.  Зрештою, не менше за дворняжку лякає перехожих і здоровенний “кавказець”, сенбернар чи “німець”, якого господар вигулює без повідка та намордника на вулиці. Що прийде в якусь мить звірині   у голову,  не залежить від того, “притульна” вона чи ні. Або його господареві... Як свідчить статистика, собаки бійцівських порід кусають людей не менше, аніж дворняжки, причому рани від їхніх щелеп набагато більші.

Ужгород в останні роки  “перенаселений” бродячими собаками, які повсюди: біля смітників, на ринках, у центрі міста, біля шкіл. Хтось їх жаліє, підгодовуючи окрайцем хліба чи пиріжком, а хтось відверто боїться. Є у собачих зграях свої ватаги, які особливо агресивні в періоди, коли у них “весілля”. Під час статевого гону чи біля залишків їжі коло смітника зграї собацюр справді небезпечні і можуть накинутися на людину. Так само можуть це зробити й щенні суки, захищаючи власних дитинчат. Не кажучи вже  про скажених собак, які кусають всіх без розбору: і інших собак, і людей.

Сказ -- це смертельно небезпечне для людини захворювання, збудниками та  переносниками якого є вовки, лисиці, бродячі собаки та коти. Подейкують, що минулого тижня помер відомий ужгородець, колишній керівник однієї з державних структур,  якого покусав бродячий  скажений собака.

Це справді біда, тому цілком резонним та слушним є занепокоєння ужгородської влади проблемою бродячих псів. Інша річ, що реагувати на це варто було набагато раніше, адже за місяць-другий,  навіть за рік собаки масово не розмножилися. Тривалий час влада та відповідні служби нічого не роблять задля вирішення цієї проблеми. От вона й вилилася через край!

Але чи доцільно відстрілювати собак, нехай і не з рушниць, а спеціальними пістолетами, як це пропонує влада? Особливо у центрі міста, на очах у переляканих дітей та перехожих? Звичайно, це дикість! Такого немає у жодній цивілізованій країні світу. Попри кров, завивання та агонію вмираючого пса, “мисливець”  може елементарно промахнутися і влучити “курареподібним” зарядом смертельної ін’єкції в людину. А де гарантія, що, будучи “під газом”, не пальне в перехожого, котрий зробить йому зауваження?! Адже навряд чи членами створених мерією спецзагонів “собачих кілерів” стануть ветеринари, біологи з науковими ступенями чи  люди з вищою освітою...

У цивілізованому світі проблемою безпритульних собак займаються не гицлі, а фахівці. Найдієвішим засобом регулювання популяції бродячих собак та котів вважається не відстріл, а стерилізація тварин. Аби вони не розмножувалися. Усипляють лише найбільш агресивних тварин, котрі справді становлять небезпеку для людей. Навіть вуличних голубів, які гадять людям на голови та нищать фасади будинків, пам’ятники,  не відстрілюють, а годують спеціальним кормом, від якого вони перестають розмножуватися...

У нас же вирішили піти найлегшим шляхом -- стріляти! На смітниках міста з’явилися вже й перші жертви -- мертві собаки, котрих чи то отруїли, чи “завалили з пушки”. Причому ніхто, схоже,  не сушить собі голову над тим, що робити з тілами.

Найгірше, що в цю “собачу війну” влада пробує втягнути й міліцію. У пресі з’явилися коментарі представників мерії, котрі стверджують, буцімто бродячих псів відстрілюватимуть у присутності міліціонерів. Що думають з цього приводу самі правоохоронці?

“У ПРИСУТНОСТІ МІЛІЦІЇ НІХТО СОБАК НЕ ВІДСТРІЛЮВАТИМЕ”

-- А як ви собі уявляєте картину:  працівник міліції стріляє по псах чи це хтось робить у його присутності?! -- звертається до журналістів головний міліціонер Ужгорода полковник Василь ПОНЗЕЛЬ. -- То хтось собі, якийсь “ідеолог”, виношує  думки про надзвичайну зброю для відстрілу собак... Так, нас запрошували у мерію на таку розмову, мій заступник ходив, вислухав. Наша думка з цього приводу така. Застосування зброї в Україні чітко прописано,  де, коли, хто і за яких обставин має право це робити. У Кримінальному кодексі чітко передбачено відповідальність за жорстоке поводження з собаками, котами та іншими тваринами.

Так, ми всі бачимо проблему в Ужгороді з безпритульними тваринами. Із цим треба боротися, і ми в межах своєї компетентності та закону допомагатимемо в цьому. Але брати участь у якихось варварських акціях -- ніколи в житті! Місто, діти... Ми ж намагаємося бути цивілізованими...

Є відповідні служби, нехай відловлюють їх, як раніше, сачками. А ми забезпечимо, аби ніхто при цьому не був поранений, щоби не було пошкоджено чуже майно, аби діти чи сторонні громадяни  туди не потрапили. Але ніколи в житті не буде так, щоби працівник міліції йшов, і хтось при ньому стріляв собаку... Це буде Палермо чи Чикаго 24-го року! Зброї в населення достатньо, і коли почнуть стріляти на вулицях одні, закортить і іншим. Почнуть “палити”  й з вікон... Ви уявляєте, чим це може закінчитися?!

От було 8 заяв громадян про те, що їх покусали собаки. Але в 4 випадках самі господарі нацьковували псів на сусіда, бо в них такі стосунки... А це вже хуліганство.

Щодо оголошення владою міста якогось надзвичайного стану, то закон чітко розмежовує поняття надзвичайного стану й карантинних заходів. Це різні речі. Під час надзвичайного стану  настають серйозні правові наслідки та обмеження. А під час карантину  лише зосереджується увага на дотриманні спеціальних санітарно-епідеміологічних норм.

Для застосування спеціальних засобів, тих же курареподібних препаратів, як пропонується, має бути дозвіл головного санітарного лікаря міста. Відстріляли собак, а що далі? Як утилізувати тіла? Ми цим не займатимемося. Наші функції  чітко прописані в Законі  України “Про міліцію”.    

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати