Боржавська вузькоколійка: збитковість замість туристичної принади (ФОТО)

Субота. На годиннику — 5:52. На вокзал закарпатського міста Виноградів прибуває потяг Львів — Солотвино. Пасажири, яким необхідно доїхати до найближчих сіл, поспішають наввипередки — зайняти місце у таксі. Раніше такого ажіотажу не було — щодня у 20 метрах від головного вокзалу очікував потяг Боржавської вузькоколійки. Тепер поїхати потягом можна лише три дні на тиждень. Тож замість 8 грн на потязі люди витрачають понад сотню на таксі. «Щоб приїхати в Олешник, треба заплатити 120 грн, а у Шаланки — 300 грн. Коли людям дуже треба, то вони у будь-якому випадку їздять. Звичайно, їм було би краще поїздом їхати. Дешевше для людей», — розповідає місцевий таксист Владислав.

Боржавській вузькоколійці 110-років

Боржавська вузькоколійка працює з 1908 року. Зведена за часів Австро-Угорщини, вона спершу призначалася для перевезення деревини. Об’єднувала три райони Закарпаття: Виноградівський, Берегівський та Іршавський. Нині сполучення є лише між населеними пунктами Виноградівщини. Та і ходить потяг лише, коли у Виноградові так звані базарні дні. А це — тричі на тиждень. Поменшало і рейсів: з 7 до 4 в одну сторону. Більшість місцевих називають потяг — Анця Кушницька. Анця — закарпатський варіант імені Ганна, Кушниця — пункт призначення потягу в Іршавському районі. 

Вагони зсередини

Приїхавши в село Олешник, на станції бачимо невеликий будинок. Колись саме тут була квиткова каса і зал очікування. І в цій же будівлі, продаючи квитки, проживала касирка Орися Грабовчак. Тепер каса не працює. Квитки продають кондуктори у потягу. «Поїзд був дуже зручний, бо графік руху був зроблений так щоб люди йшли на роботу у швейні фабрики, взуттєві, пластмасовий завод у Виноградові. Там багато різних підприємств. Робили все, щоб зручно було для пасажирів. Шість вагонів було — і всі набиті», — пригадує Грабовчак.

Орися Грабовчак і проживала, і квитки продавала у приміщенні позаду неї

Жінка журиться, що нині вузькоколійка занепадає. Минулого року потяг взагалі не курсував кілька тижнів: то локомотив ламався, то злодії колію розбирали. За словами Грабовчак, швидкість потяга — дуже низька: 19 км до кінцевої станції він долає більш ніж за 1,5 години. «Уже полотно старе. Там уже небезпечно їхати. Швидкості не дають на нього. Повільніше їде. А зараз уже один тепловоз. Його треба і ремонтувати, і на заправку возити. І так потихеньку він відмирає», — каже Грабовчак. У неділю знову повертаємося на станцію Олешника, щоб випробувати транспорт. Прибуває Анця Кушницька.

На станцію Олешник прибув потяг 

З потягу виходять чоловіки і жінки з повними торбами. Повертаються з базару. У маленьких вагонах залишаються пасажири, що їдуть до наступних станцій. З ними далі їдемо і ми. Душно. Вагони час від часу торкаються гілок дерев та кущів, що розрослися по обидва боки. Один з пасажирів Іван Любка згадує: впродовж 45 років ремонтував цю та інші колії. За його словами, раніше, аби не заростало, колії і територію довкола обробляли. «Налили туди води, поклали туди гербіциди (хімічні препарати, — ред.). Налив — чистий щебінь лише був. Тепер — кущі страшні, трави. То все заросло. Це тому, що не виділяють кошти. Раніше була бригада в Олешнику, Шаланках, Реметах. А тепер ні там, ні там, ні там нема бригади. Все, зняли!», — обурюється пасажир Іван Любка.

Гілки дерев та кущів торкаються вагона 

Боржавська вузькоколійка збиткова, пояснює керівник прес-центру регіональної філії «Львівська залізниця» Андрій Везденко. «За офіційними підрахунками, доходи від здійснення пасажирського руху на Боржавській вузькоколійці становлять кілька десятків тисяч гривень. Тоді як експлуатаційні витрати Львівської залізниці для забезпечення руху складають близько 20 мільйонів гривень на рік», — розповідає Везденко. Керівництво Укрзалізниці пропонувало обласній владі Закарпаття взяти потяг на баланс. Обладміністрація відмовилася.

Потяг їздить три дні на тиждень

«Оскільки наша вузькоколійка проходить через три райони: Іршавський, Виноградівський, Берегівський, то питання стоїть, куди передати. Ми категорично відмовилися, тому що у нас нема ні спеціалістів, ні інженерів, які повинні займатися», — пояснює начальник департаменту інфраструктури та ЖКГ Закарпатської ОДА Едуард Маляр.

На кінцевій станції у Хмільнику зберігають старі вагони

10 років тому «Укрзалізниця» планувала взагалі закрити міні-магістраль. Однак місцеві не підтримали, бо вважають вузькоколійку не лише транспортним засобом, а й частиною історії. Використання потягу туристами могло б принести Укрзалізниці прибутки, вважає голова громадської організації «Боржавська ініціатива» Денис Добра.

Денис Добра 

Обласна влада планує закупити для Анці Кушницької ретро-паровоз і кілька вагонів. Перемовини ведуть із румунами. Аби охочі могли долучитися, в області відкрили благодійний рахунок. За розрахунками ОДА, треба 2,5 млн грн для придбання паровоза, і понад 1 млн — для купівлі двох вагонів. На 10 серпня зібрали — 145 тис грн.  

Теги: вузькоколійка. збитковість, принада

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати