На заваді роботі того дня стала ще й негода – зранку дощило, а далі розгулялася сильна гроза. Однак замовник не мав наміру відступати. Тож кранівник і так званий стропальник, попри примхи погоди, таки взялися до роботи. Невдовзі з одного боку будівлі шар плит демонтували. А ось дістатися до протилежного боку кранівнику не вдалося, бо машина вийшла з ладу. Щоб усунути несправність, кранівник чомусь вирішив заїхати на ту частину прилеглої території, над якою проходила лінія електропередач. І саме це стало фатальною помилкою. Скоріш за все, стріла крана могла зачепити електропроводи. Члени комісії із розслідування нещасного випадку припускають, що стропальник, найвірогідніше, піднявся на капот машини і притримував проводи для безперешкодного проїзду (на капоті навіть залишилися характерні відбитки, правда, останній це заперечує)…
Першим прийшов до тями киянин. Він відразу кинувся до стропальника. Той лежав поблизу крана з розбитою головою та майже не подавав ознак життя. На щастя, чоловіка вдалося «відкачати». Натомість водій, який перебував у кабіні крана, загинув на місці події.
Пізніше з’ясується, що потерпілі були уражені електричним струмом. Характер травм, отриманих потерпілими, вказує на те, що не обійшлося без контакту з електропроводами. Але учасники цієї події (замовник та стропальник) заперечують цей факт і нібито взагалі не пам’ятають, що сталося насправді.
«Жирну» крапку в цій заплутаній справі належить поставити судмедексперту. Хоча і без його висновку зрозуміло: якби досвідчений кранівник (чоловік мав близько 30 років стажу) не порушив елементарні вимоги безпеки роботи на крані, якби керівник фірми, яка його відрядила на Закарпаття, пересвідчився, чи створені належні умови для безперешкодної роботи, якби замовник не гнав людей у негоду, трагедії вдалося б уникнути.
Ділитись
На головну
Версія для друку
Переслати
