Стела зведена у перші післявоєнні роки, на ній викарбувані імена місцевих мешканців, які загинули в ході бойових дій.
Про значення, трагедію і наслідки Першої світової війни, як вона торкнулася Закарпаття і нашого міста, про документи, які зберігаються в архівах, говорили виступаючі – перший заступник Генерального консула Угорщини в Ужгороді Ласло Куті, народний депутат України Василь Брензович, науковці, директор Державного архіву Закарпатської області Михайло Місюк та інші.
Ужгородський міський голова Богдан Андріїв наголосив, що цього року відзначаємо 100-річчя завершення Першої світової війни, яка змінила весь світ – політично, територіально, економічно і ментально. Три четверті населення планети було втягнуто у криваві події, загинуло близько 10 мільйонів людей, вдвічі більше було травмовано, знищено третину національного багатства Європи. «Особливо важливо, що такі монументи, як цей, відновлюються і нагадують про жахіття війни зараз, коли триває агресія на сході нашої держави, Україна відстоює свою незалежність, – сказав Богдан Євстафійович. – Пам’ять про трагедії минулого повинна застерігати від їх повторення. Дякуємо Генеральному консульству Угорщини в Ужгороді, благодійним фондам і всім, хто долучився, за допомогу у відновленні монументу, який є свідченням ще однієї з вагомих сторінок понад тисячолітньої історії нашого Ужгорода. Міська рада також має програми щодо впорядкування кладовищ у різних кінцях міста, на яких ховали померлих із численних госпіталів, які під час Першої світової війни знаходилися в Ужгороді».
Присутні посадовці, дипломати, школярі поклали до монументу квіти і вінки, запалили символічні свічки пам’яті.
Згодом урочистості відбулися також у сквері Миру біля монументу – 7-метрової вапнякової піраміди, зведеної за чехословацької влади у 1938 році, до 20-річчя закінчення Першої світової війни. Після приходу радянської влади на стелі встановили барельєф Карла Маркса і відповідно назвали площу поруч. Пізніше там був пам’ятник Едмунду Егану і лише зараз відновлено історичну справедливість і пам’ятник знову нагадує про жертв чотирирічної світової бійні.
Біля цього монументу сьогодні теж згадували, що в Ужгороді поховані представники 11 країн, яких із фронту привозили у госпіталі. Міський голова Богдан Андріїв нагадав, що кожен із бійців захищав свою країну, виконував свій обов’язок і у нашому багатонаціональному місті нам треба з однаковою повагою ставитися до кожного, пам’ятати уроки історії. Вінки і квіти поклали до підніжжя і цього пам’ятника, повідомляють в Ужгородській міській раді.
ІІІІ 2018-01-31 / 09:33:34
Якийсь неграмотний напис: "У память жертвам Першої світової війни"
455 2018-01-31 / 08:20:34
Хтось в Ужгороді погано володіє чеською мовою. Мало би бути або "Památce obětí...", або " Obětem...". А то, що написали-"феле модьор, феле товт"...Не дивуюся чомусь.
бакс 2018-01-30 / 21:57:47
Андріїв руку на баблі за привичкою тримає, як і більшість колишніх контрабандистів, а зараз вишивати...
форестер 2018-01-30 / 21:47:24
Українським минулим, сьогоденням і майбутнім Закарпаття є українці, яких в області - понад 80%.
І саме минулим є те, що вони перебували в підневільному, колоніальному статусі. Сьогодення і майбутнє цього не передбачають. Вся наступна історія заселеного українцями регіону буде українською.
István 2018-01-30 / 20:45:36
Це вина закарпатців, що Закарпаття не має ніякого українського минулого?
сорри 2018-01-30 / 20:39:20
З позитиву можна відзначити лише те, що бодай той самий недуйдавий Андріїв (який в силу своєї недуйдавості "освятив" своєю персоною цю антиукраїнську за своєю суттю акцію) тримає руку на серці під час виконання Гімну україни.
Чого не роблять ані "український" нардеп Брензович, ані інші "українські" чиновники - колишні і нинішні.
Про рядових "громадян України" вже не йдеться.
сорри 2018-01-30 / 20:33:55
Мадяри вкотре схоснували недуйдаву "українську" владу в особі неприсутнього Москаля і присутнього Андріїва і втикнули в Ужгороді черговий символ угорської присутності у вигляд пам'ятника полеглим угорським воякам.
У Берегові місця для меморіальних дошок і пам'ятників вже нема, тому взялися за Ужгород.
При цьому, в Ужгороді є реальна могила українських січових стрільців, які воювали і полягли у тій війні на боці Австро-Угорщини, але за нею нема кому доглядати.