У селі Великі Береги на закарпатській Берегівщині провели третій за ліком фестиваль шипшини та березького ткацтва. Цього року він зібрав набагато більше відвідувачів, ніж два попередні. Урізноманітнили і його програму.
Після державних гімнів України та Угорщини господарів та гостей запрошував до урочистого відкриття свята звучний клич тарагота – давнього угорського народного духового інструмента, яким користувались загони Ференца Ракоці. В руках студента історичного факультету Закарпатського угорського інституту Гергея Піріді він звучав на сцені й пізніше, в рамках концертної програми. До речі, майстрів гри на тараготі в регіоні – лише кілька осіб. Крім Гергея, ним професійно володіє соліст обласної філармонії Шандор Шрейнер.
Захід відкрив один з його засновників і організаторів, голова громадського осередку “Разом за бережців” Андраш Біров. “Проводимо цей фестиваль уже втретє,- наголосив промовець.- Отже, є всі підстави вважати, що він стає традиційним.”
За традицією були названі наступні три “Почесні громадяни села”. У 2015 році вперше таку відзнаку присудили відомій закарпатській поетесі, уродженці Великих Берегів Магді Фюзеші. Наступного високе звання дісталось засновниці березького ткацтва Каталін Антоник-Поллоні та лікарю-терапевту Ержебет Фульзі. Сьогодні відповідні сертифікати вручили подружжю вчителів Ірині та Андрашу Полцер, котрі більш ніж 30 років навчали й виховували березьких школярів. За пропозицією відділу культури РДА подібного звання удостоїлась і голова українського самоврядування в угорському місті Комло, теж уродженка Великих Берегів Іда Кіш-Паловці. Саме вона організовує зараз літній відпочинок юних односельців в Угорщині, влаштовує обміни колективами художньої самодіяльності тощо.
На фесті відбулась ще одна знакова подія – активістку громадського життя Ольгу Баков першою з України прийняли у члени угорського жіночого товариства “Фенікс”, до якого нині входять понад сто представниць прекрасної статі з різних країн Європи – Сербії, Словенії, Словаччини, Румунії, Хорватії та інших. Почесним членом цього жіночого формування став перший чоловік – Андраш Біров.
Викладач початкових класів місцевої ЗОШ Єва Фурман розповіла про історію становлення відомого сьогодні у всій Європі березького ткацтва, яке започаткувала Каланін Антоник-Поллоні. Вона згуртували тоді в один колектив понад 50 жінок із трьох навколишніх сіл і разом з ними розробила свої оригінальні орнаменти ткацьких полотен. На жаль, у 2000 році гурток припинив свою діяльність. Однак естафету підхопили учениці місцевої школи. Під керівництвом вихованки Каталіни Антоник-Поллоні, нині заслуженого народного умільця України Маріанни Профус дівчата продовжували навчатись цьому не простому ремеслу і ткати вишукані мережива. Тепер гуртком керує Єва Фурман.
“Заняття відвідують понад 20 юних шанувальників ткацтва, – каже майстриня-педагог. – Дівчата стараються зберегти оригінальні стилі березького ткацтва, які “народили” їх матері та бабусі. Недарма їх вироби користуються неабияким попитом.”
Як відбувається процес виготовлення тканин, часом з піснями і танцями, відтворили на сцені учасники художньої самодіяльності. Радували присутніх щирими композиціями також вихованці місцевих дитсадка та Будинку культури, учні ЗОШ.
Як завжди з цікавою програмою виступи знаний родинний фольк-гурт з Пийтерфолви “Кокош банда”. Вони ж провели майстер-клас для бажаючих розім’яти ноги.
У перервах між виступами учасники фесту мали змогу оглянути цікаві тематичні намети, де експонувались, зрозуміло, в першу чергу, ткацькі вироби, традиційний народний одяг, розмальовані камені, різна сувенірна продукція, місцеві м’ясні делікатеси, сири, вишукані вина. Останні, на жаль, представляли не великоберезькі винороби, а сім’я із приборжавського Бене.
Так само леквар з шипшини варили і продавали не місцеві, а професійні майстри з названого вище села: виявилось, що у Великих Берегах цим займається лише родина Андраша Бірова. То, можливо, вартувало б змінити й назву фестивалю й залишити в ній лише березьке ткацтво?
І ще одна ложка дьогтю. Про проведення свята, приміром, у Берегові повідомляв один плакат, але у тут була розміщена тільки інформація про виступ у реформатській церкві популярної виконавиці угорських народних пісень Марти Шебештєн у супроводі Юдіти Андрейскі (правда, були вказані лише їх прізвища). А ще повідомлялась участь родини Кокошів. Про інші складові програми, ймовірних учасників і, що найголовніше, початок заходу– ні слова.
“Я б із задоволенням поїхав з родиною та друзями на це свято, – каже власник кафе “Угорські народні страви” Олександр Путілін. – Але не знав о котрій годині початок: вранці, в обід, ввечері.”
Він був не один з таких бажаючих.
Микола Горват
Фоштер 2017-10-16 / 00:55:49
Панове Горват та Путілін нарікають, що була відсутня важлива інфа про подію? Хм, кому треба - той усе добре знав! Кому не треба - туди не пасував! Афіша явно не від "українського самоврядування". Це ж свій хуно-міжсобойчик. Почитайте уважно, що оті вивішені вишивки проголошують: "Боже, благослови мадяра" - добре, славимо сусідський держ гімн; "Один Бог - одна нація" - щось вже пахне, як "Ein Volk - ein Fuerer!"; "Стара батьківщина пропала, але устремління - не спогади". Подобається? Ото ж бо й воно!