У Боронявському монастирі презентують книжку про його історію

Працю видано у Львові, у видавництві Українського католицького університету.

Видання присвячене історії василіянського монастиря у селі Боронява теперішнього Хустського району Закарпатської області.

Минувшина цієї обителі, заснованої у 1716 р., реконструюється й аналізується на тлі історії василіянської Провінції св. Миколая, Мукачівської єпархії, Марамороського субрегіону та Закарпаття загалом.

На сторінках книжки відкривається широка панорама душпастирської праці отців-василіян на Закарпатті, релігійного й національного життя вірних Мукачівської єпархії, їх намагань уберегти власну культурно-релігійну ідентичність у мінливих політичних обставинах: під чужинецькими окупаціями, усупереч наполегливим спробам асимілювати Церкву та народ Закарпаття й ізолювати їх від решти русинів-українців.

Базою для дослідження стали численні архівні матеріали, публікації в давній пресі, мемуари, статистичні матеріали та наукова література.

Книжка складається з передмови і 5 розділів:

Замість вступу: передісторія околиць

Розділ 1. Заснування і перші роки діяльності (1716–1788)

Розділ 2. Ліквідація й відновлення монастиря (1788–1914)

2.1. Закриття: обитель у статусі хутора (1788–1851)

2.2. Відновлення та розбудова (1851–1914)

Розділ 3. Кризи і реформи (1914–1939)

3.1. Останні роки у складі Угорщини (1914–1920)

3.2. У складі Чехословаччини (1920–1938)

3.3. Карпатська Україна (1938–1939)

Розділ 4. Угорська та радянська окупації,

повторна ліквідація монастиряі долі боронявських монахів (1939 – кін. 1980-х)

4.1. Період угорської окупації (1939–1944)

4.2. Радянська окупація Закарпаття

і перші спроби ліквідації Церкви (1944–1948)

4.3. Монастир у період підпілля Церкви(1948 – кін. 1980-х)

Розділ 5. Відродження обителі:від кінця 1980-х до наших днів

Наприкінці видання вміщені 10 Додатків:

Додаток 1. Опис Боронявського монастиря 1749 р.

Додаток 2. Опис Боронявського монастиря 1756 р.

Додаток 3. Зведений шематизм Боронявського монастиря

Додаток 4. Настоятелі, інспектори та адміністратори Боронявського монастиря

Додаток 5. Парафія села Боронява за даними єпархіальних шематизмів кінця XVIII – початку ХХ ст.

Додаток 6. Вибрані біограми осіб, згаданих у тексті

Додаток 7. Доповідна православного священика Василя Токача уповноваженому у справах РПЦ про відпуст 2 серпня 1960 р. в Бороняві

Додаток 8. Володимир Мороз. Отець Севастіян Сабол, ЧСВВ, – Зореслав: чернець, поет, дослідник

Додаток 9. о. Павло Мадяр, ЧСВВ. Що це, тупість чи злість?

Додаток 10. о. Павло Мадяр, ЧСВВ. Село Боронява і Греко-Католицька Церква

Завершують видання

Список використаних джерел і літератури

Іменний покажчик

Довідка

Володимир Мороз – кандидат історичних наук, релігієзнавець, журналіст, науковий співробітник Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету.

Народився у 1982 р.

У 2005 р. завершив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

У 2015 р. захистив дисертацію "Включення вчення УГКЦ у сферу суспільно-політичного життя України (1991 – перша половина 2014 рр.)" у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії ім. Григорія Сковороди Національної Академії Наук України.

Автор понад 30 статей у наукових виданнях, автор чотирьох книг, співавтор і редактор книги "Василіянські монастирі України. Книга перша: Галичина і Закарпаття". Автор понад 400 публікацій у ЗМІ, у тому числі видань "Релігійно-Інформаційна Служба України" та "Український тиждень".

Теги: Боронява, монастир, василіяни

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати